Попередня       Головна       Наступна

ЮРІЙ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

ЛИСТ ДО СТАНІСЛАВА БЕНЕВСЬКОГО ¹

від 5 лютого 1660 року

Надивуватися не можемо тому, що ваша милість милостивий пан, узявши на себе діло Річі Посполитої і маючи до заспокоєння подане посередництво в комісії між Запорозьким військом та вашими милостями, так нешвидко до нас поспішаєш, до того, правдиво, втупивши погляд, охоче виглядаємо. А що через першого посланця вашої милості, милостивого пана, достатньо не дали декларації, не зволь із того, ваша милосте, милостивий пан, дивуватися, бо не всі повірили, щоб ваша милість, милостивий пан, до нас так наблизився. Тепер відтак через другого посланця ² вашої милості, милостивого пана, посилаємо із слушнішою та певнішою декларацією щодо того листа вашій милості, милостивому пану, яку ваша милість, милостивий пан, побажай прийняти за рішуче [з’явлення]. Оскільки був я відданий його королівської милості, з усім військом Запорозьким вельми дякуємо, що шле до нас як комісара й посередника вашу милість, милостивого пана, не так для ствердження мого гетьманства, як для упевнення усього Запорозького війська ласкою його королівської милості. У тому гетьманстві, хоча є літ молодших ³ і маю менший розум, аніж пан Виговський, не хочу, однак, ствердження ані грамотами від царя, його милості, пана мого, ані від його королівської милості привілеями та конституціями, адже є звичай Запорозькому війську і одного дня війську Запорозькому, відповідно до вподобання, мати трьох гетьманів. Бачили ваша милість милостиве панство блазенську річ пана Виговського, котрий намагався бути водночас запорозьким гетьманом, київським воєводою і князем руським, і тим бажали ви, ваші милості, здобути немало, а відтак усе втратили. Коли ж згадати про суплікації до його королівської милості через вашу милість, милостивого пана, то зараз ані суплікувати, ані описати жадання наше не можемо, адже не бачимо в себе вашої милості, милостивого пана. А коли ваша милість, милостивий пан, щасливо прибуде, на той час усі просьби Запорозького війська і мої вашій милості, милостивому панові, будуть зголошені і до його королівської милості внесені. А що ваша милість, милостивий пан, дорікаєш нам нашою присягою, виконаною у Варшаві на вальному сеймі через послів Запорозького війська ⁴, то ці посли, як відомо вашій милості, милостивому пану, були не від усього Запорозького війська, але від пана Івана Виговського, щоб справити йому князівство, воєводство та гетьманство досмертне, а Запорозькому війську виказуючи якісь мальовані вольності. Відтак ваша милість, милостивий пан, можеш зрозуміти, що ті посли прибули не від усього

Запорозького війська, оскільки ми без того боку Дніпра не є Запорозьке військо, а той бік без нас. А прецінь могли б ми при його королівській милості, хоч і є однією стороною, постати й прихилити ту сторону другу, коли б прибули посилки його королівської милості, з якими б потужніше дали б відсіч його царській милості, але не сталося так — важко було такій горстці поткнутися супроти потуги, яка наступала на Чернігів, Ніжин та Переяслав, коли ми самі поміж себе силкувалися, змагаючись за гетьманство пана Івана Виговського ⁵, а що було з нами трохи людей його королівської милості, з півтори тисячі, і то не вельми гожих, небезпекою було б із тим людом із трьох отих міст потугу його царської милості вигнати, а на тих містах наше Запорозьке військо залежить — годі, відпустивши голову, боронитися хвостові. На цю нашу декларацію не відписуй листом, ваша милість, милостивий пане, але побажай домовитися, прибувши до нас.

Друге. Не дивуйся, ваша милосте, милостивий пане, і не жалій щастя чи нещастя нашого (за твоїм писанням), щоб ми мали дістатися до рук тиранів. Не відаю також, якої ласки дізнали ми і від його королівської милості? У тому ж листі ваша милість милостивий пан згадуєш, що мав би нас, як ласкавий батько, прийняти, крильми покрити блудних синів і кожного задовольнити. Правда, його королівська милість задовольняв тих, котрі тримали річ пана Івана Виговського, а не тих, котрі були від Запорозького війська, а саме пана Немирича, пана Федора, Костянтина Грушу і пана Григорія Лісницького ⁶ (а не пана Тимоша Носача ⁷, який вносив прохання від усього Запорозького війська) та немало інших із його підписків та челяді.

Тієї-бо ласки не заслужило було Запорозьке військо у його королівської милості, бо його королівська милість, знявши свою корону, заприсягся з усім сенатом. Але хто ж став приводом до розірвання та порушення присяги його королівської милості, як не пан Іван Виговський? Адже він, силячись на запорозьке гетьманство, через немилість свою віддалив [Запорозьке військо] й подав спосіб схилитися його царській милості, панові нашому. А такі жорстокості від царя, його милості, які виписуєш, нічим не доказуються, аби їх мали мої швагри витерпіти ⁸. Про небіжчика пана Нечая те кажуть, що коли добуто Старого Бихова, то він там, у тій завірюсі, не знати як поліг від поспільства. Пан Данило Виговський зійшов зі світа своєю власною смертю. Для ліпшого звірення, коли ваша милість, милостивий пан, хоче, пошлемо челядника, який був при смерті небіжчика пана Данила.

Нарешті, шкода б таких виписувати тиранських епітетів вашій милості, милостивому панові, до нас, чого істотно не було, хіба хто сам, свідомий подібних жорстокостей, вважає, що інший такі чинить. І не знаю, чим мене його королівська милість має до себе привабити, адже жодної не зазнав ласки від його королівської величності. Ліпше б ваша милість, милостивий пан, писав мені про ласку його королівської милості до мене, і її причислювати, і її утілювати, аніж вигадувати якісь тиранства, яких ніколи in rerum natura ^а не було. Признаю за правду: хто дістав від його королівської милості князівство, воєводство? Хто підстароство? Хто державу? Хто гетьманство та інші уряди? А мені, котрий кривавою шаблею у Польщі поклав великого знака за себе ⁹, бідного Суботова не хотіли відпустити. А що пригадував вище, всі ті замішання за приводом пана Івана Виговського сталися, те й повторюю.

Відтак, ваша милість, милостивий пане, не уражайся на пана Ковалевського ¹⁰, який не з якоїсь урази супроти його королівської милості і вашої милості, милостивого пана, до його царської величності, пана нашого милостивого, прихилився, але за причиною пана Виговського, котрий, узявши пана Ковалевського на Чигиринську гору ¹¹, вигадував і винаходив способа відняти в нього здоров’я. А кожна людина здоров’я, як дорогий клейнод береже, як може. Так само, коли його королівська милість (ласку свою виказуючи) не мститься на Іванові Виговському та Антону Ждановичу ¹² за їхні вини, то чому ж може не минути тих бита, котрі обіцялися бути спідручними вашої милості, милостивого пана?

Писав ваша милість, милостивий пан, виказуючи й те, що наказав не по-кавалерському добувати пані Виговську ¹³. Не Виговську добувано, але Чигиринську фортецю і людей чужоземних, і не цілим військом, а тільки охітниками. Тим більше не по-кавалерському говорити в листі про велике число війська, ніби когось страхаючи. Тоді, коли доведеться побачитися, то сили військ ваших милостей, як і нашого війська, будуть видні, і кому тоді усемогутній Бог допоможе. Могли б і просторіше описати квоти до вашої милості, милостивого пана, але, визначаючи paucis multa, ultimate ^б даємо такою декларацією вашій милості, милостивому панові.

 ^а В дійсності (латин.).

 ^б Числення малим, ультиматум (латин.).

З царем, його милістю, ваші милості, милостиве панство, трактуйте, а не з нами, оскільки ми, цілком його царській милості, пану нашому милостивому, зичливими та вірними підданими. На чому його царська милість, пан наш милостивий, із вашою милістю, милостивим панством, постановить, тим задовольнимося і вже про жодну не мислитимемо відміну. І так сторонні держави дивуються, поглядаючи на наш нестаток, і вони те розважають. Нехай відтак ніхто порозуміння і здогадів не кладе в своїй надії, аби ми мали наміра віддалитися від його царської милості, пана нашого, і того пан Бог скарає, хто своєю непостійністю та хитрістю, не дотримавши присяги віри його царській величності, учинить загладу Україні, як уже скарав і каратиме. А Хмельницький, раз присягши його царській милості і піддавши Україну, вдруге віддаляти не мислить ¹⁴. Закінчивши при тому мого листа, самого себе вашій милості, милостивому панові, віддаємо братерській приязні.

З Чигирина, дня 5 лютого, року 1660.

Вашій милості панові всього добра зичливі приятель

Юрій Хмельницький, гетьман,

із військом його царської милості Запорозьким

ПРИМІТКИ

Перекладено з польської мови за виданням: Памятники, изданные Киевской комиссиею для разбора древних актов. — Т. III. — К., 1852. — С. 423-432.

 ¹ Беневський Станіслав Казимир — волинський каштелян, посол Річі Посполитої, активно спілкувався й вів дипломатичні акції (через посольства, комісії та листування) з козаками.

 ² Тобто посланців С. Беневського — Селецького та сотника Василя. Це було на початку січня 1660 року

 ³ Юрію Хмельницькому було 19 років.

 ⁴ Йдеться про присягу на Гадяцьких пактах.

 ⁵ Йдеться про українську непогодженість.

 ⁶ Немирич — це Юрій Немирич; пан Федір — очевидно, Федір Лобода, генеральний суддя, Костянтин Груша — генеральний писар; Григорій Лісницький — миргородський полковник.

 ⁷ Тимофій Носач — генеральний обозний.

 ⁸ І. Нечай був засланий до Сибіру; Д. Виговський замордований по дорозі в Москву, — Ю. Хмельницький тут увіч лукавить.

 ⁹ Справи батька Ю. Хмельницький подає як свої, тобто бачить їх родовими, а не національними.

 ¹⁰ Ковалевський Іван — генеральний осавул; під кінець правління І. Виговського потрапив у немилість і перекинувся на російський бік.

 ¹¹ Тобто Чигиринський замок.

 ¹² Мається на увазі перехід І. Виговського, як шляхтича, на козацький бік і його участь у польсько-українських битвах, а також похід козацького війська у Польщу на чолі із київським полковником А. Ждановичем.

 ¹³ У Чигиринському замку після падіння І. Виговського, де замкнулася залога із найманого війська.

 ¹⁴ У цьому-таки році під час Чуднівської кампанії Юрій Хмельницький від царя Україну таки віддалив.

Попередня       Головна       Наступна