Попередня       Головна       Наступна

СТАТТІ ІВАНА БРЮХОВЕЦЬКОГО

ІВАН БРЮХОВЕЦЬКИЙ

Народивсь у 1623 році. Очевидно, навчався в Києво-Могилянській колегії. Як козак Чигиринської сотні, був старшим слугою Б. Хмельницького, виконував дипломатичні доручення. Як свідчить Г. Дорошенко, не був «природний русин», але якої національності — невідомо. Після смерті Б. Хмельницького подався на Запорожжя (1659), згодом, у 1661 — 1663 роках, став там кошовим отаманом. У 1663 р. на Чорній раді під Ніжином, підтриманий черню, запорожцями та Московією, обраний гетьманом Лівобережної України й уклав Батуринські статті. У 1665 р. їздив до Москви, де дістав боярське звання, натомість значно поступившись правами й вольностями України: дозволив ввести в Україну російське окупаційне військо з воєводами та російськими залогами по містах. У зв’язку із всенародним обуренням щодо того і під впливом Андрусівського договору 1667 р. підняв антимосковське повстання, але здобути авторитет у масах козацтва не зміг і був 7 червня 1668 р. забитий козаками в с. Будищах біля Опішні. Є дані, що І. Брюховецький залишив після себе сім великих фоліантів із віршами, прозою на давньоукраїнській, польській та латинській мовах. За свідченням правнука гетьмана, М. Чайковського, «то була дивна мозаїка оповідань, сентенцій, суджень, рецептів, правил, повних гострих дотепів». Доля цих рукописів нині невідома. Принаймні вони ще існували в першій половині XIX ст. Як державний діяч, належав до найбільш деструктивних щодо Козацької держави гетьманів.

СТАТТІ ГЕТЬМАНУ ІВАНУ БРЮХОВЕЦЬКОМУ, ДАНІ В БАТУРИНІ

1663 року

1

Щоб у малоросійських містах государевим ратним людям через тодішню від ворожого находу бідність мати на прохарчування:

Воєводам по млину з двома колесами.

Головам та полковникам по п’ятдесят осьмачок.

Підполковникам і майорам по двадцять п’ять осьмачок.

Ротмістрам і капітанам по двадцять осьмачок.

Поручникам, і прапорщикам, і сотникам по десять осьмачок.

Рейтарам і драгунам, солдатам, стрільцям по чотири осьмака кожному чоловіку на рік житнього борошна.

2

Щоб у всі малоросійські міста послати універсали під жорстоким військовим каранням і веліти перебіжчиків, усяких чинів людей Московського государства в містах, і повітах, і на будах, і на винокурнях розшукати й переписати, хто де раніше жив, а переписавши, відіслати їх усіх за розписом у ті міста та повіти, хто звідкіля утік, а надалі вчинити заказ під смертною карою про неприйняття.

3

Щоб козаків, і міщан, і їхні землі, і млини, і всілякі угіддя, і оренди, і комори переписати і в суму покласти число козакам, а з міщан і з поселян та з їхніх угідь побори брати, щоб звільнених нікого не було.

4

Щоб за Дніпро змінникам і татарам хліба на продаж не возити.

5

Учинити міцний заказ під жорстоким каранням, щоб жителі малоросійських міст, усяких чинів люди, вина й тютюну до Москви й у околичні міста та в повіти цілковито не возили, і не продавали, і тим би великого государя казні збитків не чинили, також щоб від того між людьми ніякого зла не було.

А хто із малоросійських жителів із вином та тютюном піймані будуть у великоросійських містах, то в тих вино й тютюн відбирати на великого государя безоплатно.

ВІД ТОГО Ж ГЕТЬМАНА БРЮХОВЕЦЬКОГО ПОДАНІ СТАТТІ ЗА ПРИБУТТЯМ ЙОГО ДО МОСКВИ

1666 року

1

Оскільки належне і від Бога доручене діло містами та землями володіти монархам, а не гетьманам, те щоб Богу і всьому світу було явно, що він, гетьман, із Запорозьким військом і з усіма малоросійськими містами і з селами вічно пробувати хоче в цілковитому та істинному государському підданстві і що бажає самою істиною монарха свого знати, через це гетьман із військом бажає і чолом б’є, щоб всілякі малоросійські та негрошові побори від міщан та поселян, котрі живуть у всякому малоросійському місті й селі, за милостивим государським розглядом щорічно вибирати у государеву казну, а при цих грошових поборах гетьман-таки із військом чолом б’є, щоб, за прикладом інших чільніших міст, і по менших усіх містах малоросійських кабаки були тільки на одну горілку, з яких кабацькі винні приходи мають обертатись у государеву казну, також і всі хлібні розмірки з усіх млинів малоросійських міст прихідні, разом із медовою даниною, вибирати в малоросійських містах як звичайно і з доходами, які приходять від чужоземних купців, вони нікуди інде мають іти в усіх малоросійських містах, тільки в государеву казну.

На перше. Великий государ гетьмана, і старшину, і все військо ударовує, за те милостиво похваляє і почне тримати в своєму государському ударуванні та догляді більше, як раніше, і за їхнім чолобиттям укаже послати в малоросійські міста своїх государських воєвод.

Тоді ж за те від великого государя ударований він, гетьман, у бояри, а ті, що були із ним у Москві, обозний, суддя, полковники й осавули, — в дворяни.

2

Про їхні вольності відповідно попередніх статей із деяким додатковим виясненням, а саме:

Щоб козаків старшина їхня, гетьман, судді, полковники, сотники й отамани у війську по містах і по селах, відповідно прав і звичаїв військових стародавніх, судили й карали, а в ті козацькі суди і в права військові щоб ані боярин, ані воєвода, ані інший начальний чоловік не вступалися.

Щоб доми й хутори козацькі по всіх містах та селах од усіляких становищ вільні були, а ратним людям, котрі через місто проходять чи в місті стоять, мати становища по міщанських і по сільських домах.

Щоб і інші всілякі козацькі місця, тобто гаї, сади, займища, сіножаті, поля, городи були без усілякої шкоди від бояр, і воєвод, і ратних людей, котрі будуть по містах і йтимуть через місто.

Щоб полишені вдови після козаків, в бою побитих і вдома померлих, у домах і в усіх своїх маєтках із дітьми своїми при тих-таки вольностях були збережені.

Щоб млини козацькі, які гачено не мирськими грішми, були цілком вільні при козаку й при козацькій удові.

А з млинів козацьких, тих, що зроблені на заплатах миром і від миру починаються, доходу половина — в государеву казну, а друга половина — на козака та вдову козацьку мають іти також.

Млини міщанські та мужичі, опріч їм третьої млинової мірички, мають підлягати государевій казні.

Щоб вотчини і пасіки козацькі від медової данини вільні були, а коли б який козак слухняний не був і у військо ходити огинався, то той від згаданих статей відпадає і має бути причислений у міський посад; оскільки є щодо того государський милосердний указ, щоб ті особи мали задоволення від того, що їм грамотами надано, і щоб села та млини, надані в грамотах заслуженим особам, не підлягали казенним стаціям, поборам та орендам, а ті вотчини і пасіки в малоросійських городах у трьох місцях: у козаків — вітцівські, а в інших — куплені.

Щоб на військового писаря, як давніше, городище йшло із млинами й належностями, на двох судей військових по млину, на полковників на всіх — по млину із двома борошняними колесами і третє — ступне, щоб у собі мали.

На друге. Бути за їхнім чолобиттям, на остереження козацьких маєтків пошлються до боярина та воєвод у Київ та інші малоросійські міста укази, і бути їхнім вотчинам та пасікам за ними постарому і за купчими.

3

Щоб на гетьмана поміж козацького Запорозького війська, а не з іншого народу та війська, істинного козака вільно було війську Запорозькому правом обирати на гетьманство за указом великого государя при особі, присланій від його государевого престолу. А вибраному гетьману їздити в Москву і бачити очі великого государя.

А після смерті гетьманської булаву і прапора великого, і булаву та прапора меншого, і бунчук, і гармати до гетьманського обрання, через непевність малоросійських жителів, має взяти військовий обозний і відвезти до боярина та воєвод, що будуть у Києві чи в іншому якому малоросійському місті.

На третє. Цій статті бути, як написано, і гетьманам при обранні давати меншу булаву, і прапор, і бунчук, і гармати, а булаву та прапор великі із Києва прислати в Москву, якими нововибраного гетьмана ударує великий государ і зволить дати йому в Москві на потвердження свою государеву жалувану грамоту.

4

Щоб уся волость Гадяцька була при булаві, як за гетьмана Богдана Хмельницького, а у Гадяцькій волості пробувають міста: Котельна, Опішна, Куземин, Грунь, Черкаська, Зіньків, Лютинка, Веприк, Рашівка, Комишна, Ковалівка, Бурок — і щоб вони всі із млинами, із селами, з полями та з іншими угіддями, що до них належать, ішли на гетьманську булаву. У тих містах млини дані будуть військовим осавулам, двом чоловікам.

На четверте. Великий государ ударував гетьмана, велів дати йому на булаву Гадяч із тими містами.

5

Щоб у Київ на митрополію, за указом государським, прислано було з Москви російського святителя для того, щоб духовний чин, озираючись на митрополитів, що перебувають під королівською рукою, не був шкідливий війську у хитаннях, оскільки в Переяславських статтях і в Батуринських ¹ постановлено київському митрополиту бути під послушанням патріарха московського.

На n’яте. Великий государ зволить щодо того списатися з царгородським патріархом, і коли царгородський патріарх подасть благословення щодо митрополита в Києві, то про те буде в той час і указ.

6

Щоб у малоросійських містах при воєводах було ратних людей: у Києві — 5000, у Переяславлі — 2000, а з тої двотисячки до Канева — 500 з переміною ходити, в Чернігові — 1200, в Ніжині — 1200, в Новгородку — 300, в Полтаві — 1500, а з них на Запорожжя 1000 піде, в Кременчук — 300, на Кодак — 300, в Острі — 300; з Києва також до Мотовилівки [піде] — 300; із Києва також мають ходити при гетьмані 100 чоловік. І щоб воєводи у воєнну дорогу гетьману та полковникам половину ратних людей із міст давали безвідмовно.

На шосте. Бути за їхнім чолобиттям, а боярину та воєводам у малоросійських військах давати гетьману на війну і полковникам для посилок людей за своїм розглядом.

7

Про дачу на військову армату до Лохвиці ще й другого міста Ромен з належностями.

На сьоме. Великий государ ударував гетьмана: на армату місто Ромен велів дати.

8

Також щоб государевим ратним людям насильно не давати малоросіянам фальшивої монети.

9

Щоб козаків змінниками не називати.

На восьме і дев’яте. Повелено щодо того до боярина та воєвод у Київ та в інші малоросійські міста послати укази.

10

На підтвердження попереднього, щоб гетьману без волі государевої із чужими землями не зсилатися. На десяте. За те гетьман похвалений.

11

Щоб за указом великого государя королівські привілеї міщанам, дані на магдебурзьке право, гетьман, відібравши у міщан, подав у приказ Малої Росії.

На одинадцяте. Великий государ указав їм на магдебурзьке право дати свої жалувані грамоти відповідно їхніх привілеїв.

ПРИМІТКИ

Перекладено з російської мови за виданням: Источники малороссийской истории, собранные Д. Н. Бантыш-Каменским. — Ч. I. — M., 1858. — С. 6-10.

 ¹ Переяславські статті — тобто дані Юрію Хмельницькому в Переяславі в 1659 році; Батуринські статті 1666 року див. далі в нашому виданні.

Попередня       Головна       Наступна