Попередня       Головна       Наступна

ІВАН БРЮХОВЕЦЬКИЙ

ЛИСТ ДО НОВГОРОДСЬКОГО СОТНИКА, І ДО ОТАМАНА, І ДО ВСІХ ЖИТЕЛІВ НОВГОРОДСЬКИХ  ¹

від 10 лютого 1668 року

Іван Брюховецький, гетьман, із вірним військом Запорозьким.

Пану сотнику вірного війська Запорозького, новгородському отаману, і товаришам, і тамтешньому поспільству бажаємо доброго від Господа Бога здоров’я.

Не з нашої єдиної, а із загальної, всієї старшини Запорозького війська, ради те учинилося, що ми від руки і приязні московської відлучилися. Цьому повім слушні такі причини.

Коли московські посли з польськими комісарами мир поміж себе, домовившись, постановляли і присягою потвердили ², щоб з обох боків, тобто з московської та польської, Україну, вітчизну нашу милу, розоряти, пустошити і в ніщо, всіх великих і малих на ній жителів вигубивши, обернути, від отієї умисленої на нас погибелі ми, із Запорозьким військом відходячи, захотіли давню любов відновити із своєю братією, від якої ми, за неприятельською війною, були розлучені, і в братолюбний союз знову прийти, аніж із Москвою, внутрішніми, воістину злобою наповненими нашими ворогами перебувати. Їх ми, однак, не захотіли вигнати із українських міст шаблею, але без кровопролиття замислили до московського рубежу в цілості провести, але вони, москалі, самі сховану в собі злість зголосили на згубу народу нашому, не пішли мирно дозволеною собі дорогою, а почали були війну. Тоді через повстання і хвилювання народу пізнали щодо себе таку, якої нам бажали, шкоду, що й мало їх живих змогло відійти. Запропонувавши й подавши до відома таку причину відлучення нашого від Москви, ретельно прошу від імені цілого Запорозького війська й упоминаю, щоб ви також Вітчизні своїй, Україні, цілості бажали й мали щодо неї старання вкупі із нами, а від тієї московської, нам уготованої, погибелі відходячи, разом, узявши Бога в поміч біля своїх неприятелів домових, тобто москалів, більше з ними дружби не маючи, учинили старанного промисла так, щоб і своє місто від них, за Божою поміччю, очистити могли, не сумніваючись ні в чому; оскільки з братією нашою того боку учинилася нам бажана згода, а коли треба буде незагайно вам поміч учинити, то й орда в готовності, хоч і в невеликій силі є на тому боці, і вже, за радою нашою з ними, частина орди повз вас знамірилась іти в Московщизну, отож від тієї орди щоб ви всі у забезпеці були і місто тримали безпечно, достатньо жадаємо.

Дано в Гадячі, лютого, 10 дня, 1668 року.

Вищенайменований гетьман рукою власною

ПРИМІТКИ

Пам’ятка в час постання була перекладена із книжної української на російську і в цьому вигляді збереглася. Перекладено за виданням: Источники малороссийской истории, собранные Д. Н. Бантыш-Каменским. — Ч. І. — М., 1858. — С. 189.

 ¹ Новгорода- Сіверського.

 ² Йдеться про Андрусівський мирний договір 1667 року, за яким Україна була розділена між Польщею та Росією.

Попередня       Головна       Наступна