Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
ДЕМ’ЯН МНОГОГРІШНИЙ
ГЛУХІВСЬКІ СТАТТІ,
дані від великого государя, всеросійського царя, Запорозькому війську і всьому народові малоросійському при постановленні Дем’яна Ігнатовича Многогрішного, гетьмана 1
Літа 7177 2, лютого 12 дня від Різдва Христового 1669 року
Великий государ цар і великий князь Олексій Михайлович, всієї Великої, Малої і Білої Росії самодержець, указав бояринові й воєводі, білогородському наміснику Григорію Григоровичу Ромодановському, та стольнику, полковнику й наміснику серпухівському Артамону Сергійовичу Матвієву, та дякові Григорію Богданову їхати в його, великого государя, черкаські міста Малої Росії, у Запорозьке військо цього боку Дніпра й ударував, велів учинити в Глухові раду, а на раді звелів бути преосвященному архієпископові чернігівському й новгородському Лазареві Барановичу, обозному, суддям, осаулам, полковникам і всій старшині та козакам і за їхнім правом звелів їм обрати гетьмана, кого вони поміж себе облюбують. А як виберуть гетьмана, то великий государ, його царська пресвітла величність, звелів прочитати в народі статті, які були дані за указом його царської пресвітлої величності колишньому гетьманові Богданові Хмельницькому і всьому Запорозькому війську, на яких, статтях, були під високою рукою його царської пресвітлої величності колишній гетьман Богдан Хмельницький і все Запорозьке військо. А інші статті указав великий государ, його царська пресвітла величність, учинити за їхнім чолобиттям нині знову на потвердження Запорозькому війську, щоб надалі не було такої зради, чвар і розлиття християнської крові, як учинилося від зрадника від Івашки Виговського, від Юрашки Хмельницького 3 та інших однодумців. А як вони оберуть гетьмана, то їм із тим новообраним гетьманом учинити віру за непорочною євангельською Господньою заповіддю і хрест цілувати на вічне й вірне підданство йому, великому государю царю і великому князю Олексію Михайловичу, всієї Великої, Малої і Білої Росії самодержцю, його царській пресвітлій величності і його государським дітям, великому государю, благовірному царевичу та великому князеві Олексієві Олексійовичу, всієї Великої, Малої і Білої Росії 4, і великому государю, благовірному царевичу та великому князю Симеону Олексійовичу, всієї Великої, Малої і Білої Росії, великому государю, благовірному царевичу і великому князеві Івану Олексійовичу, всієї Великої, Малої і Білої Росії, та їхнім государським наслідникам і бути їм у нього, великого государя, його царської пресвітлої величності, і його государських наслідників у вічному підданстві невідступно за давнішими правами й вольностями, за колишніми його, великого государя, його царської пресвітлої величності, жалуваними грамотами, які було дано колишньому гетьманові Богданові Хмельницькому та іншим гетьманам і всьому Запорозькому війську.
Бояринове постановлення за царським указом з гетьманом і з Запорозьким військом
І в теперішньому 7177 році 5, березня в 3-й день, за указом великого государя царя і великого князя Олексія Михайловича, всієї Великої, Малої і Білої Росії самодержця, боярин і воєвода, білогородський намісник князь Григорій Григорович Ромодановський з товаришами учинили у Глухові раду і говорили на раді указ великого государя, його царської пресвітлої величності, гетьманові, обозному, судді, всій старшині і Запорозькому війську. Присилали вони до великого государя царя і великого князя Олексія Михайловича, всієї Великої, Малої і Білої Росії самодержця, до його царської пресвітлої величності, як від духовних, так і від усього війська, старшини й черні, бити чолом за свої провини ігумена Максаківського монастиря Ієремію Ширкевича та генерального обозного Петра Забілу з товаришами про те, що вони, забувши страх Божий і свою присягу великому государеві, його царській пресвітлій величності, послухали зрадника Івашку Брюховецького і, боячись від нього смертних забійств, зрадили, а тепер, пізнавши свою зраду, принесли свою вину йому, великому государю, його царській пресвітлій величності, й били чолом. А надалі обіцяли не нахилятися ні до якої замани, розруху і на будь-які посварні слова, а міцно й нерушно стояти при своїй обіцянці та в правді. І великий государ, його царська пресвітла величність, всемилосердний християнський государ, як приймає тих, що каються, Господь Бог, так і він, государ милосердний, з огляду на прохання за них своїх государських шляхетних дітей, шляхетного великого государя царевича і великого князя Олексія Олексійовича, всієї Великої, Малої і Білої Росії, шляхетного великого государя царевича і великого князя Феодора Олексійовича, всієї Великої, Малої і Білої Росії, шляхетного великого государя царевича і великого князя Симеона Олексійовича, всієї Великої, Малої і Білої Росії, і шляхетного великого государя царевича і великого князя Іоанна Олексійовича, всієї Великої, Малої і Білої Росії, архієреїв і богомольців своїх світових — найсвятішого світового Паїсія, папи й патріарха великого міста Александрії і судді світового; Іоасафа 6, патріарха московського всієї Росії; богомольця ж свого, а вашого старанного пастора, архієпископа чернігівського й новгородського Лазаря Барановича, заради його слізного прохання, великий государ, як батько милосердний, входячи в милість над ними, звелів віддати їм їхні вини, зволив пустити їх у вічне забуття та зволив прийняти їх до колишнього свого, царської величності, государського милосердя. А коли б надалі, забувши страх Божий і превелику й невимовну милість великого государя, його царської пресвітлої величності, вони б стали приставати до якоїсь зради і вірити в неї, також до марнотних і посварних слів та листів, то великий государ, його царська пресвітла величність, більше того не терпітиме, а, просячи у всемогутнього Бога милості й допомоги Пречистої Богородиці і взявши святий, животворящий хрест та звідомивши про всі свої государські милосердні до них справи всемогутнього Бога, стане сам, своєю государською особою приводити їх у підданство та гамувати свавільних, скільки подасть допомоги всемогутній Господь Бог. І про цю государську милість, і про наказ великого государя, його царської пресвітлої величності, зволив і указав сказати сам зі своїх вуст до ігумена Максаківського монастиря Ширкевича Ієремії та генерального обозного Петра Забіли, до гетьмана, й до старшини, і до війська, а також до преосвященного чернігівського й новгородського архієпископа Лазаря Барановича.
Ще обозному, суддям, осаулам, полковникам і всій старшині, козакам та міщанам говорено:
Про вибрання гетьмана
Указав великий государ, його царська пресвітла величність, вибрати за їхніми правами й вольностями, кого вони облюбують. І обозний, і судді 7, і полковники, і вся старшина та чернь вибрали за своїми правами та вольностями гетьмана Дем’яна Ігнатова 8, а як обрали гетьмана, то боярин і воєвода, білогородський намісник князь Григорій Григорович Ромодановський з товаришами вичитали й укріпили на раді колишні статті, які дано в минулому 162 році 9 колишньому гетьманові Богдану Хмельницькому і всьому Запорозькому війську, а над колишні статті й нові статті, які постановлено на багатьох радах, і ті, що їх тепер за указом великого государя знову додано. А на тих статтях гетьман Дем’ян Ігнатов, і обозний, і військові судді 10, і полковники, і вся старшина, і козаки, які були на раді, учинили віру за святою євангельською заповіддю на вічне підданство великому государю царю і великому князю Олексію Михайловичу, всієї Великої, Малої і Білої Росії самодержцю, і його государським наслідникам, щоб бути їм невідступно під їхньою государською самодержавною рукою.
А на раді були і до статей руки приклали
Преосвященний чернігівський і новгородський архієпископ Лазар Баранович
Ігумен Максаківського монастиря Ієремій Ширкевич 11
Гетьман Дем’ян Ігнатов
Обозний Петр Михайлов син Забіла 12
Судді: Іван Самойлов, Іван Домонтов 13
Осаули: Матвей Микитин син Ґвінтовка 14, Павел Грибович
Писар генеральний Карп Іванов Мокрієв 15
Бунчужний Лукаш Зборовський
Хоружий військовий Василь Свириденко
Писар гарматний військовий Никифор Александров
ПОЛКОВНИКИ
Ніжинський Филип Іванов син Уманець 16
Стародубський Петр Іванов син Рославченко 17
Переяславський Іван Єфименко, наказний
Київський Константин Солонина 18
Кошовий піхотного полку Афанасій Савенко
Прилуцький наказний полковник Яков Трофимов 19 і осаул полковий
Комонний 20 полковник Михайло Кіяшко
Піхотний полковник Іван Бирло 21
РОТМІСТРИ
Офонасій Іванов, Андрій Нестеров, Петр Ворошилов 22. Капітан Александер Станіславич
СУДЦІ ПОЛКОВІ
Ніжинський Федор Завадцький
Переяславський Юря Миколаєв
ОБОЗНІ ПОЛКОВІ
Ніжинський Матвей Матвієв 23
Стародубський Гаврило Дашенко
Київський Яков Іванов
ОСАУЛИ ПОЛКОВІ
Ніжинський Ігнат Парпура
Стародубський Василев Юрев, Дмитрей Турченко 24
Київський Трофим Яковлев, Самойло Трисановський 25, Іван Тихий, Николай, осаул, Гаврило, осаул Стародубський Василей Лапа
ОТАМАНИ
Чернігівський Станіслав Кохановськой
Стародубський Тимофей Алексієв
ПІДПИСКИ ВІЙСЬКОВОЇ КАНЦЕЛЯРІЇ
Петр Доментов, Іван Биховець 26, Ярема Яремов, Сергій Андрієв, Семен Олифіренко, Андрей Тихонов
ПОЛКОВІ ПИСАРІ
Ніжинський Павел Михайлов 21
Стародубський Іван Воробей 28
Переяславський Михайло Бурижецький 29
Київський Андрей Василев
ПОЛКОВІ ХОРУЖІ
Ніжинський Роман Сергієв
Стародубський Василь Валкевич 30
Київський Михайло Майлов 31
Пішого полку Тимофей Іванов, Прокофей Чмеренко 32, Ігнатій Путин, Павел Кричевський 33, Ян Ворона, поручник Ян Онбрихт 34
СОТНИКИ ЧЕРНІГІВСЬКОГО ПОЛКУ
Василей Бурковський; білоусівський — Павел Товстоліс; любецький — Сава Внучко; сибержеський — Филон Саваєцький 35; слабинський — Агей Іванов; сосницький — Андрей Тищенко 36; столянський — Филип Марченко; синявський — Василей Марченко; киселівський — Герман Михайлов; волинський — Василей Олешков 37; понурницький — Федор Туненко 38
СОТНИКИ НІЖИНСЬКОГО ПОЛКУ
Константій Іванов; батуринський — Григорей Карпенко 39, Хорошого Озера 40 — Кондратей Іванов; борзненський — Григорей Проскуренко; шаповалівський — Павел Лавлов 41; новомлинський — Іван Євтушенко 42; коропський — Тесько Химин 43; рожественський — Степан Нестеренко; глухівський — Ясько Жураховський 44; кролевецький — Василей Яценко 45; воронезький — Сава Прокопав 46; конотопський — Лесько Лисенко; івангородський — Теодор Малащенко 41
СОТНИКИ СТАРОДУБСЬКОГО ПОЛКУ
Стародубський — Павел Хромієнков 48; почепський — Овдій Ро-
славченко; погарський — Гаврило Єремієнко 49; новгородський — Захар Степанові; шептаківський — Василей Ісаєнко; малинський — Андрій Есматовський 51; тапальський — Іван Рубченко 52
СОТНИКИ ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО ПОЛКУ
Панько Кулун 53, Григорей Воложшин 54, Іван Щербина
СОТНИКИ КИЇВСЬКОГО ПОЛКУ
Київський — Григорій Алифиров 55, козелецький — Гаврило Карпов; остерський — Максим Степанов; бобровицький — Анисим Коробка; головенський — Іван Кононов; муравенський — Яков Василев
СОТНИКИ ПІШОГО ПОЛКУ
Тесько Кирилов 56, Данило Гаврилов
СОТНИКИ ПРИЛУЦЬКОГО ПОЛКУ
Семен Семенов 57, Капран Кршитоф Ротоханський 58
НІЖИНСЬКІ МІЩАНИ
Війт Александер Цурковський 59; бурмістр Яков Жданов 60, писар Филип Константинов 61, Гаврило Тимошев 62
ЧЕРНІГІВСЬКІ МІЩАНИ
Війт Григорей Яхимов 63, райця Роман Остапов, Павел Филимонов, Теодор Михайлов
ПЕРЕЯСЛАВСЬКІ МІЩАНИ
Райця Іван Щербина, писар Михайло Буржецький, Трофим Коцар, Петро — міщанин
СТАРОДУБСЬКІ
Війт Костянтин Ларіонов, бурмістр Сергій Потапов, Борис Карпов, райця Іван Низовець, Парфен Антонов, писар Василей Барнацький
НОВГОРОДКА-СІВЕРСЬКОГО
Війт Никифор Пожарський, писар Трофим Якимов, Алексій Андрієв син Карач, Давид Машковець
ПОГАРЦІ
Війт Костянтин Іванов, бурмістр Григорей Кропива, райця Ігнатій Трофимов, райця Семен Климов, Ларіон Богданський 64
ПОЧЕПСЬИ
Війт Іван Іванов
ГЛУХІВСЬКІ
Війт Стефан Киряков 65, Стефан Филонов, Тедось Менський, бурмістр 66
КОРОПСЬКІ
Війт Адам Русанов, Андрей Ємець
КРОЛЕВЕЦЬКІ
Війт Остафей Лук’янов, бурмістр Іван Никифор, Григорій Романенко
Статті й постановлення у Глухові
1
Били чолом великому государю, царській пресвітлій величності, гетьман і все військо цього боку Дніпра, щоб великий государ ударував, звелів віддати їм їхні вини, і надалі щоб не було згадувано про ті вини та щоб зволив великий государ тримати їх у своєму государському милостивому ударуванні й нагляді. І великий государ, його царська пресвітла величність, государ християнський, милостиво ударовує гетьмана, вини їхні милосердно прощає і відпускає, і надалі їм ті їхні вини не згадуватимуться, а їм під ним 67 за своєю обіцянкою служити вірно його царській пресвітлій величності і його государським наслідникам, та залишити всілякі хитання, й надалі не схилятися ні до яких заман, а бути під його, великого государя, самодержавною високою рукою у вічному підданстві невідступно без будь-якої зради.
2
Про права та вольності
Милості у великого государя просять, щоб бути їм при колишніх своїх правах та вольностях, чим ударований був давніший гетьман Богдан Хмельницький, і щоб їм усе було потверджено.
Великий государ, його царська пресвітла величність, ударував гетьмана і все військо цього боку Дніпра правами й вольностями за колишнім їхнім правом, і їхні права та вольності ні в чому не порушуватимуться.
3
Про українські прибутки і про воєвод, що мають бути в Україні для оборони
Гетьман Богдан Хмельницький постановив у колишніх статтях, щоб воєводам царської величності бути з ратними людьми в Переяславлі, Ніжині, Чернігові 68, і хай би нині його царська величність не вказував бути воєводам і ратним людям у малоросійських містах, оскільки від них були численні сварки й докуки, від того й війна почалася. А які прибутки довелося б узяти на нього, великого государя, в казну, то збирання того покласти на гетьмана, а гетьман приставить на те вірних людей, а вчинить ті збори, коли Україна прийде в першопочаткове становище 69.
Великий государ, його царська пресвітла величність, указав бути в малоросійських містах воєводам і ратним людям для оборони від ворогів і щоб надалі не було ні від кого в малоросійських містах ніякого хитання та зради. І вказав бути воєводам та ратним людям в містах по колишніх статтях, а нині знову потвердити в статтях, а воєводам бути в Києві, в Переяславлі, в Ніжині, в Чернігові та в Острі, а їхні права та вольності, та суди, та всілякі справи знати не вказав [...] 70 мати начальство над ратними людьми, яких прислано на оборону в усякому уладженні. А коли б хто з жителів усілякого чину городів і міст чи сіл та деревень був ображений від ратних людей, хай б’ють чолом великому государю і приносять чолобитні воєводам, і воєводи, за указом великого государя, його царської пресвітлої величності, судитимуть тих ратних людей. І при тих-то судах указав бути у кожному місті, де будуть воєводи, для повної правди і швидкої розправи значним, добрим і розумним людям із малоросійських жителів, щоб були при тих судах разом з воєводами і судили, а за судом і за позовом чинили указ, як визначає те указ великого государя, його царської пресвітлої величності. А про побори вказав, щоб були в малоросійських містах як звичайно, так, як написано в статтях гетьмана Богдана Хмельницького.
! гетьман, і вся старшина, і козаки, й міщани постановили бути так цій статті.
4
Про казну; що має бути плата реєстровому війську
Щоб за колишніми постановленими статтями Богдана Хмельницького реєстровому війську, що буде на службі царської величності, було милостиве ударування й заплата з казни його царської пресвітлої величності.
Великий государ, його царська пресвітла величність, указав говорити на раді про реєстрове військо, скільки їх, військових козаків, тисяч є на цьому боці Дніпра. А що в тій їхній статті написано: військова заплата з його, царської пресвітлої величності, казни, то того немає в статтях Богдана Хмельницького, а є, щоб бути поборам, де треба, збирати у скарб царської пресвітлої величності, а з того скарбу давати на військо за реєстром, кому що постановлено в тих статтях.
І гетьман, і вся старшина, і козаки приговорили на цій раді: гетьманові — тисяча золотих червонних на рік; обозному й військовому писареві по 1000 польських золотих, [...] 71, на хоружого сотницького 30 золотих, на бунчужного гетьманського 100 золотих, на полковників по 100 єфимків 72, на осаулів полкових по 200 золотих, на сотників по 100 золотих; реєстровим козакам бути тридцяти тисячам чоловік, і давати на людину по 30 польських золотих, а скільки в якому полку буде козаків, учинити тому реєстр. А бути козакам реєстровими, а в реєстрі писати тих, хто стародавні козаки і довго служили службу, а коли старих козаків у полках не стане до 30 тисяч, то в те число приймати в козаки міщанських і селянських дітей 73. На військо Запорозьке, на тридцять тисяч, бути поборам з усіляких маєтностей без вибору, чий хто не є, окрім монастирів. 1 з тих зборів давати ударування великого государя гетьманові з начальними людьми і козакам за колишніми утвердженими статтями; а не буде тих зборів, щоб повністю покрити потреби гетьмана, начальних людей і козаків, згідно визначення, то ті побори розділяти за збором, скільки того збору буде. А в кого з полковників та начальних людей є маєтності і на ті їхні маєтності дані жалувані грамоти великого государя, то тих підданих полковників і всіляких начальних людей, за якими є маєтності, судити їм же, і приймати повні приноси в них, і сіно та дрова їм готувати, і однаково збирати з них побори й жалування козакам. А щодо архієпископських [...] 74 підданих, то до податків на військо їм діла нема. Відтепер в архієпископські і в монастирські вотчини наново нікого не приймати, бути старим, і завести на них книги, скільки за архієпископом і за монастирем у їхніх вотчинах мужиків, а з мужиків до реєстру в козаки не писати й не приймати. А з протопопських та попівських маєтностей побори на козаків знімати так само, як і з козацьких маєтностей; також з міст і зі всіляких прибутків, як Господь Бог заспокоїть чвари і прийдуть до своїх колишніх гараздів. А які городи, міста, села, деревні до решти попалені й розорені, то мати їм щодо тих поборів пільги. 1 через те розорення покладено пільги:
Воля містам розореним
Переяславлю, Ніжину, Любечу, Воронежу, Кролівцю та іншим містам, які також розорені, пільга на дев’ять років 75; Чернігову й Остру — на сім років; містам, містечкам та селам — на три літа.
5
Про послані грамоти в усі полки, що обнадіюють ласкою
Коли царська пресвітла величність ударував, звелів віддати їм їхні вини і вдарувати їх вольностями проти статей Богдана Хмельницького, тоді б царська пресвітла величність зводив послати свої, царської величності, обнадійні грамоти до всіх полків, щоб вони були надійні й непорушні на його, царської пресвітлої величності, вдарування.
Великий государ цар, його царська пресвітла величність, указав послати за їхнім чолобиттям у всі полки свої, царської величності, обнадійні грамоти до всіх полків. І за цим указом великого государя послано в усі полки цього боку Дніпра його, великого государя, милостиві обнадійні грамоти через тих-таки посланців: їхнього обозного Петра Забілу з товаришами.
6
Про честь, надані маєтності та млини
Як досі були заслужені вдарованою дворянською честю, то щоб вони при тому ж чині й честі перебували, а які заслужать потім, то гетьман і старшина почнуть бити про них чолом; і щоб царська пресвітла величність і тих зволив ударувати дворянською честю. А кому гетьман і старшина дадуть за послугу млин чи деревню, дадуть свій універсал і почнуть бити чолом царській пресвітлій величності, то щоб царська величність ударував на ті маєтності свої, царської величності, грамоти.
Великий государ, його царська пресвітла величність, ударував їх за їхнім же чолобиттям.
7
Про віддання Києва полякам
Щоб міста Києва полякам не віддавати, бо вони постановили на сеймі: всі православні церкви віддати на римські костели, а чудотворні мощі преподобних отців хочуть розвезти в Польщу в різні місця, і від того у них на Україні немалий заколот 76.
Великий государ, його царська пресвітла величність, звелів сказати: в постановленому Андрусівському договорі домовлено було, на який строк віддати Київ, і те їм самим відомо, а нині за певними численними причинами з польського боку віддачі Києва на той строк до з’їзду великих й повноважних послів та комісарів не буде. А який договір вчинять про Київ з послами й комісарами, їм звістять їхні посланці, а їхнім посланцям указав великий государ бути на з’їзді з великими повноважними послами. А як бути і в яких справах, то про те нижче йде особлива стаття.
А що їхні посланці, бувши на Москві, письмово оголосили про уярмлення благочестивої віри і святих Божих церков і що за недоглядом начебто великих і повноважних послів нічого в статтях не покладено про Божі церкви, то свідчимо: в Андрусівських договірних статтях постановлено й закріплено — руським людям усякого чину, які через ті договори лишаються в містах на боці королівської величності, можна вільно вживати віру грецького закону без усякого утруднення у відправленні Божої служби. Тож коли закріплено утвердження грецької віри, то й церквам Божим є воля у відправленні служби, церква Божа завжди-бо стоїть вірою, бо церква є не що інше, як створений нашими душами дім; і їм би надалі роздивлятися старанно в усіляких справах і мудро розмірковувати, а недоумних укріплювати. Коли ж буде і є певне ущемлення Божим церквам у Короні Польській і Князівстві Литовському, то великий государ, його царська величність, укаже великим і повноважним послам говорити на з’їзді про те ущемлення супроти Андрусівських договірних статей комісарам, а про що домовляться, стане потім їм відомо через їхніх посланців, які будуть на з’їзді. Тільки ті справи належать тому бокові Дніпра, а не є ваші, — вони самі захотіли бути відлучені від царської пресвітлої величності і самі стали під рукою королівської величності ще раніше з’їздів і Андрусівських договорів 77, і в Андрусові договір учинений уже після їхнього відлучення.
Віддання Києва кладеться на царську волю
І гетьман, і вся старшина, й козаки поклали віддати Київ на волю великого государя, його царської пресвітлої величності.
А коли вирішено буде на з’їзді віддати Київ, то щоб великий государ звелів утвердити на з’їзді, аби не гонили благочестивої віри, хоч той бік і відлучився; і буде на волі їхній, можливо, царська пресвітла величність учинить митрополію і в Переяславлі 78, як і раніше було. Архієпископ Лазар Баранович казав, щоб учинити в Чернігові, — Чернігів старіший Переяславля і князівство стародавніше.
8
Охоронення козацьких дворів, і щоб не брано в козаків підвід
Щоб посли, й посланці, й гінці царської пресвітлої величності не зупинялись у козацьких дворах і насильно не брали у сотників, отаманів і військових товаришів підвід. А щоб надалі відводила їм двори і давала підводи городова старшина, а самі вони щоб по полях і дворах підвід не брали, в кого ж що візьмуть у підводи, то щоб відпускали назад.
Великий государ, його царська пресвітла величність, указав бути виборному для своїх государських справ, кого гетьман, і старшина, і все військо цього боку Дніпра виберуть, і жити вказав йому великий государ у Москві порічно, на особливому уладнаному дворі, і при ньому — п’ять чи шість чоловік. Щоб гетьман писав до виборного про справи й про образи на воєвод і ратних людей чи про інші які справи, що є в малоросійських містах; виборний приноситиме ті листи приказним людям, приказні ж люди стануть доносити до великого государя. А з Києва, і від гетьмана, і з інших міст, де будуть воєводи, посилати посланців на Москву до виборного в Путивль своїми підводами, з Путивля послані вони будуть на Москву до двору, де буде двір, щоб надалі від нього, великого государя, до гетьмана посланці часто не посилалися 79. Також і гетьманові до великого государя посилати нечасто, а посилати в найпотрібніших справах, а коли з Москви когось буде послано від великого государя для великих справ, то тому посланому давати по 20 підвід з провідниками, а гінцям давати по 3 підводи, через те що в козаків і в малоросійських міщан багато підвід у містах гублять, від чого чиняться їм великі збитки. Посланцям бути по три чи чотири на рік для найпотрібніших справ, і щоб при тих посланцях челяді було по два чи три чоловіка, а більше не посилати.
9
Як багато послів і скільки на рік при собі мають брати людей, їдучи на Москву
Гетьман і вся старшина Запорозького війська б’ють чолом великому государю, щоб посилати всілякі листи до Москви своїми гінцями, коли будуть якісь звістки, а не в Путивль до воєвод, посланцеві ж бути самотріть а. А про посланців, коли військо Запорозьке посилатиме про свої образи до його царської пресвітлої величності, то не так собі, а як буде слушна справа. Коли три особи значні будуть, то по три чоловіки мати з собою людей, а посли будуть нечасті, хіба два чи три. Щодо виборного, який має жити в Москві, то про те, розібравшись у своїх справах, почнуть бити чолом потім.
Великий государ, його царська пресвітла величність, указав бути за їхнім чолобиттям. А підводи давати в містах по три підводи чоловіку, а челяді їхній — по дві чоловіку 80.
а Самотріть — сам і ще двоє.
10
Про підводи, у який спосіб їм має бути плата
А про ті підводи указав говорити гетьманові великий государ, щоб учинити у містах пошту, і хто б на ту пошту найнявся з черкаських пожильців, платити йому за домовленістю. А на ту домовленість платити навпіл: одну половину з поборів малоросійських міст, а другу великий государ накаже дати зі своєї, великого государя, казни, з путивльських чи львівських прибутків 81, проти договорів, щоб допомогти в тих підводах. А посланим від царської пресвітлої величності самим на дворах не ставати і підвід не брати, а брати підводи за їхнім чолобиттям.
Гетьман і вся старшина казали, що почнуть шукати на те охітників, а як відшукають, то про те потім буде сповіщено великому государеві, його царській пресвітлій величності.
11
Про вибрання гетьмана після гетьманової смерті
Били чолом великому государю, його царській пресвітлій величності, що коли за Божим зволенням трапиться гетьманові смерть чи що інше, то щоб великий государ ударував, велів їм обирати гетьмана за їхнім правом і щоб зі свого государського милосердя вдарував, велів дати гетьманові у військо військові клейноди: прапор, булаву, печатку, литаври.
Великий государ, його царська пресвітла величність, ударував, велів бути за їхнім чолобиттям, а прислані клейноди: прапор, булаву, печатку, литаври — тримати у збереженні, а коли що загубиться, то замість того буде прислано від царської величності.
12
Про прислання, коли трапиться бути, листів від сторонніх держав на Москву
Щоб звелено було їм приймати від навколишніх государів всілякі присильні листи і читати, а прочитавши, відсилати до великого государя, а від себе їм до них писати.
Великий государ, його царська пресвітла величність, указав відмовити в тій статті гетьману і всьому війську, тому що давнішому гетьману Богданові Хмельницькому та іншим гетьманам, хоч вони були гетьманами обох боків, не велено було ні з якими государями чинити спілкування, бо від того в малоросійських містах чиниться великий розлад 82.
13
Про козацькі будинки і про збіглих московських людей
Коли військо царської пресвітлої величності піде проти ворога, то щоб вони в українних містах в козацьких дворах не ставали, а ставали в міщан, і щоб вольностей козацьких не віднімали, і мужиками та зрадниками їх не називали, і в провідники їх не забирали, також і росіян, які давно зайшли на Україну, не забирали на Москву. Бо і від того був на Україні великий заколот, що з України вибирали драгунів та збіглих людей за багато літ, і вони на те сподівалися, що то чинилося не за указом великого государя, його царської пресвітлої величності.
Великий государ, його царська пресвітла величність, не вказав ратним людям ставати в козацьких дворах, а надалі ставати їм у міщан і в мужиків, а хто вольності їхні почне відбирати, називати козаків зрадниками й мужиками, то тих царська пресвітла величність указав карати після слідства. А щодо втікачів з малоросійських міст, служивих людей і селян, які не захотіли служити великому государеві, його царській пресвітлій величності, а люди боярські і селяни щось украли, вчинили вбивство чи розбій, чи що інше вкрали, чи не хотіли дати оброку та втекли за сваволю в його, великого государя, черкаські міста, то тих утікачів, всіляких чинів людей, не приймати, і в себе не тримати, і тих утікачів висилати з малоросійських міст без найменшої затримки. Бо від утікачів починаються посвари і від того буває великий заколот, а це укріплено й душами вашими утверджено на попередніх радах у договірних статтях, щоб тих утікачів не приймати, а котрі з’являться, то тих віддавати.
І гетьман, і вся старшина, і козаки постановили бути так цій статті.
14
Про збіглих малоросійських людей з Москви в малоросійські міста
Всіляких чинів жителям малоросійських міст, яких до нинішньої війни піймали в полон ратні люди Московської держави, бути на боці царської пресвітлої величності. А коли хто піде сам у малоросійські міста до своїх родичів чи хто де жив, у колишні свої міста, не вчинивши ніякого злодійства, то тим жити в своїх містах, як і колись, де хто жив, а коли втече, щось укравши, то тих віддавати.
Великий государ ударував: велів бути цій статті за їхнім чолобиттям.
15
Про те, що воєводи перед тим забороняли купувати в міщан помістя і з ними вінчатися
Досі воєводи не веліли козакам брати за себе у міщан дочок і купувати в них землю та будинки, а раніше такого звичаю не було. Тож б’ють чолом, щоб були збережені вони при колишніх своїх вольностях.
Великий государ, його царська пресвітла величність, велів за цим чолобиттям, що як будуть воєводи на волі з полону 83, накаже давати з ними очну ставку, а коли виявиться з очних ставок, які воєводи чинили ті закази і коли те докажеться, то за те вони будуть великим государем жорстоко покарані.
16
Про віддання забраних через князя Ромодановського церковних речей
Б’ють чолом царській величності про віддання в теперішній час забраних полком боярина й воєводи князя Григорія Григоровича Ромодановського з товаришами дзвонів, риз, начиння, книг, образів і всілякого срібла, щоб, розшукавши, було те віддано, що в кого є, а вони про те знають.
Великий государ, його царська пресвітла величність, указав за тим чолобиттям відшуковувати в Путивлі, в Севську, в Брянську і в інших містах те церковне начиння, а що відшукається, то те віддавати навзаєм, і гетьманові відшуковувати й віддавати всіляке церковне начиння, що взяте з міст його царської величності.
17
Коли б його царська пресвітла величність мав чинити комісію з будь-яким монархом, то там повинні бути й козаки
Коли в царської величності учиниться комісія з будь-якими государями, чи королівською величністю, чи з кримським ханом і тут згадувалося б про Запорозьке військо, то щоб царська величність ударував, дозволив бути при своїх, царської величності, комісарах, висланим від них, тому що на першій комісії 84 їхніх осіб не було і Запорозьке військо було від того в немалій тузі.
За указом великого государя, його царської пресвітлої величності, коли будуть послані на з’їзд великі й повноважні посли говорити про вічний мир, то на той з’їзд великий государ указав бути з великими й повноважними послами й комісарами їхнім посланцям, тільки хай гетьман і все військо обвістять на раді про тих посланців, кого вони на ту справу виберуть на з’їзд, хто саме і для якої справи посилається, і щоб посланцям їхнім на з’їздах не сідати з послами й комісарами, аби від того не пішла більша сварка, а коли будуть якісь розмови, що стосуватимуться справ малоросійських міст, то тоді їх, посланців, буде покликано до послів царської величності і про ті справи буде оголошено. А як посли царської величності й комісари Корони Польської та Князівства Литовського покличуть, то тим посланцям після того приходити і говорити про утвердження благочестивої віри, про Божі церкви та про інші свої справи, тільки без усіляких сварок, а в тихій і в слушній розмові.
І гетьман, і вся старшина, і козаки постановили: бути посланцями на польський посольський з’їзд обох боків, царської пресвітлої величності й Корони Польської та Князівства Литовського, до послів та комісарів Федору Завадцькому, судді Ніжинського полку, Лаврентію Борозні, Леонтію Артемовичу Полуботку, Єремії Єремієву 85, а на з’їзді сидіти їм при польських послах тому, що царська величність ударував їх за службу дворянською честю. Та й ще раніше, коли вони служили польському королю, то їм також давано за служби шляхетство, а на те в них є королівські привілеї, хто ж заслужив шляхетство, той за їхнім правом сидіти може. Раніше їхні козацькі посли бували як у короля, так і на сеймах, а бувши на сеймах, вони сиділи як рівні, як повітові посли. Та й нині прислано до Дорошенка посланців від Річі Посполитої, щоб їхні посланці прибули на елекцію для королівського обирання, а коли посланців на елекцію кличуть, то їм дадуть і місце сидіти, а стояти ніколи вони не будуть, хіба що їм не сидіти, а стояти за честь свою, і в тому не уступати, бо чи ж вони не гідні великому государеві, його царській пресвітлій величності, — хай буде в тому воля государська. А на комісіях їхнім посланцям не можна не бути, від того й Брюховецький, хочучи зрадити, зривав їх і казав, начебто на комісії вчинено договір такий, щоб козаків побити і звести, а решту віддати королю. А потім, незабаром після комісії, оголошено було з Польщі в малоросійських містах листи зі статтями, і в тих статтях написано: царська величність віддав їх польському королеві, щоб вони королю піддалися, не надчікуючи віддачі, а коли не піддадуться, то бути їм, як віддадуть їх, у вічній неволі. А коли б на тій комісії при договорах були їхні посланці і ті договори чули, то від тих посланців старшина, й козаки, й чернь знала б про все, вони тим посварам не вірили б, і в них не було б чвар та зради.
18
Раніше гетьмани спілкувалися з польським королем, з кримським ханом та з іншими державами, то щоб і нині мати змогу спілкуватися про всілякі справи, що належать до малоросійських міст
Великий государ, його царська пресвітла величність, не указав тримати спілкування ні з яким государем, а коли трапляться якісь справи, про що треба писати, то щоб писали до великого государя, його царської пресвітлої величності, а царська величність збереже гетьмана й все військо в усякому своєму государському милосерді і звелить писати про їхні справи до государів, а щодо справ, про які буде писано, за указом царської величності буде надіслано до них же листи.
19
Про гетьманські посварні зачини в Україні
А коли надалі якийсь гетьман, забувши страх Божий і превелику та невимовну до себе милість великого государя, почне чинити в малоросійських містах якісь посвари, так як учинив це їм Івашко Брюховецький, того поміж себе остерігатися і вивідувати та писати про те до великого государя, а тим гетьманським посварам не вірити.
Гетьман, і старшина, і козаки постановили бути так цій статті.
20
Про зміну гетьмана за його переступ
А як учинить гетьман якийсь переступ, окрім зради, то його без указу великого государя, його царської пресвітлої величності, не змінювати, а вкаже великий государ провести слідство, і після слідства чинити указ за їхнім правом.
І гетьман, і старшина, і козаки постановили бути так цій статті.
21
Про воєвод і ратних московських людей, побраних в Україні через зраду Брюховецького і відданих у Чигрин до гетьмана Дорошенка, щоб були розшукані, оскільки малоросійські полонені відпущені з Москви на Україну
Великий государ, його царська пресвітла величність, звелів сказати: воєводи й ратні люди, які за указом його царської величності були в малоросійських містах і через зраду Івашка Брюховецького відведені в Чигрин (а учинилося це через їхню, всіх старшин, необережність, що поступилися йому вчинити ту зраду), так про тих воєвод і ратних людей вказав їм великий государ одписати від себе Дорошенку, щоб ті воєводи й ратні люди були звільнені й відпущені до великого государя, бо за указом великого государя звільнено й відпущено було більше п’ятсот чоловік, яких було взято в малоросійських містах.
І гетьман, і старшина, й козаки били чолом на милість великого государя і постановили — писатиме до Дорошенка архієпископ чернігівський та новгородський Лазар Баранович, і гетьман, і старшина, й козаки.
22
Про малоросійські посвари, коли б виникли від когось
А коли в малоросійських містах почнуть чинитися якісь посвари від будь-кого із жителів, то гетьману і старшині стежити за тим, і остерігати суворо, і про те писати до великого государя, до його царської пресвітлої величності. А тих людей, від кого зчиняться якісь посвари в малоросійських містах, гамувати й карати, також карати смертю за правами і як про те постановлено на попередніх радах. 1 гетьман, і старшина, і козаки постановили бути так цій статті.
23
Про настановлення охотницького тисячного полку для примирення легковажних будників та винокурів, що свавільно називаються козаками, безчестять старих козаків і творять в Україні всілякі посвари і образи
Відомо стало великому государеві, його царській пресвітлій величності, що всілякі чвари, пролиття невинної крові і відведення до бусурман були від свавільних людей, які, забувши страх Божий і свою обіцянку, зачинають усілякі посварні й заколотні слова, і від того постають великі біди. Мужики, будники, винокури, залишивши свої землеробські роботи, називаються козаками, і від того чиняться великі біди й розорення, чиниться також безчестя й справжнім козакам. То для того поставити полковника з малоросійських міст, і при ньому щоб була тисяча чоловік реєстрових козаків. А коли буде від кого хитання та зрада, то йому, полковникові, тих свавільних гамувати за своїм правом, як їхні права те визначають. T тому полковникові, й тисячі чоловік давати за договором на рік, і щоб вони були на влаштованому місці, де годиться, і щоб були на всі полки цього боку Дніпра 87.
І гетьман, і вся старшина, й козаки постановили бути так цій статті.
24
Щоб малоросіяни таємно не возили у Велику Росію і не продавали
вина й тютюну й не чинили тим уйми у зборі казни царської
величності по кабаках, а умовлялися на те вільно
Жителі малоросійських міст приїздять у Московську державу і привозять в околичні міста вино й тютюн та продають усіляким людям для своєї користі, а від цього порушується й не добирається кабацький збір 88. То щоб учинити міцний заказ під загрозою жорстокої кари, щоб жителі малоросійських міст, усіляких чинів люди, зовсім не привозили вина й тютюну до Москви, в околичні міста та в уїзди і не продавали та не чинили тим утрат казні великого государя, його царській пресвітлій величності. А в порубіжні міста за договором, коли буде потрібно, привозити на кабаки вільно.
Гетьман і старшина казали на цю статтю, вислухавши, що про те буде розіслано універсали в усі міста, а коли малоросійських жителів буде піймано з вином і тютюном у великоросійських містах, то тих із вином і тютюном відсилати, а коли прийде хто з цим удруге, то забирати в них на великого государя без відшкодування.
25
Про козацькі ґрунти, що лишилися після смерті, і про козацьких жінок, як їм бути після смерті своїх чоловіків, козаків
А щодо маєтків козаків, які мають свої власні грунти, вічні батьківські, дідичні, куповані, тобто поля, ліси й сінокоси, стави й млини та інші всілякі пожитки, то про те смиренно просимо його царську пресвітлу величність, щоб військове товариство було цілком збережене при належних йому грунтах і пожитках. А коли трапиться, що на государевій службі смерть застане козака від ворога чи помре він своєю смертю, то щоб володіли тими грунтами дружина і його спадкоємці, що лишилися після свого батька, прямого власника тих добр. А коли б козак мав заслуги, то щоб дружина вільна була після його смерті від усіляких образ, тобто щоб не обтяжувалася всілякою старшиною військовою постоями, поборами та підводами, і це доти, доки не піде заміж: коли за козака, то й вольність матиме, а коли за мужика, то належатиме до посади міської.
Великий государ, його царська пресвітла величність, ударував на їхню статтю, указав дати на їхні права й вольності свої, царської пресвітлої величності, жалувані грамоти, так як і досі дано їм відповідно до королівського привілею на віддане їм, і куплене, і заслужене.
26
Про допомогу військ царської величності малоросіянам супроти ворогів, що наступатимуть на Україну
А коли б ворожі війська, татарські й задніпрянські козацькі, мали наступати війною на цей бік Дніпра, то смиренно просимо його царську пресвітлу величність про швидкі посилки на допомогу проти того противенця, і нікого іншого, тільки боярина та воєводу його царської пресвітлої величності, білогородського намісника Григорія Григоровича Ромодановського, щоб він нас від ворогів, що наступають, [відбивав разом із нами, і не так, як було до цього, коли Запорозьке військо писало, просячи собі про швидкі посилки, які завжди прогаювалися, і від того вороги, наступивши, довели цю країну до останньої пагуби та знищили. Через це нині смиренно просимо його царську пресвітлу величність, як тільки дамо знати, що ворог наступає] 89 на Україну, то щоб тоді ратних людей його царської пресвітлої величності з його милістю боярином було прислано на оборону без загайки. А поки його милість боярин приспішить, то щоб воєводи, які будуть у малоросійських містах, не забороняли давати, скільки буде потрібно, ратних людей.
Про цю статтю буде відомо великому государеві, його царській пресвітлій величності, і буде указ про раті великого государя, його царської пресвітлої величності. А раті великого государя перебувають уладнані за добрим звичаєм і звикли ходити в бояр та воєвод, за розглядом великого государя, у певному ратному ушикуванні і давати отак відсіч ворогам, про те й самі знаєте. А швидко і грубо невладнано ходити не звикли. Коли ж ворог великого государя наступатиме, то за указом великого государя ратні люди не швидко прийдуть на допомогу через теперішні невладнані шляхи, і того собі не ставити за немилість великого государя. А з міст од воєвод і від ратних людей міська оборона буде, а з міста ходити обороняти вилазками. Коли ж ітиме гетьман у похід проти ворожого находу і свавільних людей, то давати йому з Ніжина й Чернігова по двісті чоловік піхоти і бути їм у походах з гетьманом на його гетьманських конях та харчах.
27
Про малоросійські гармати, позабирані з замків та міст воєводами
Щоб віддали нам гармати, які позабирали тоді воєводи в замки з наших малоросійських городів та міст. Про це ми били чолом його царській пресвітлій величності раніше і зараз смиренно просимо й молимо, щоб їх нам було віддано.
Великий государ, його царська пресвітла величність, указав на це чолобиття мідні гармати, які взято в них, віддати, а які взято в поляків, тих віддавати не указав.
28
Про гетьманську резиденцію в Батурині і про військові гармати
Щоб царська величність ударував, звелів бути гетьманові й гарматам у Батурині.
Великий государ, його царська пресвітла величність, ударував бути за їхнім чолобиттям.
29
Про вибрання на гетьманство Дем’яна Ігнатова і про писання до гетьмана Дорошенка в Чигрин 90, щоб був у згоді й любові з цьогобінним гетьманом та військом, і щоб карати заводіяк, які не люблять миру, а проти ворога Господнього хреста ставати єдинодружно
За указом великого государя, його царської пресвітлої величності, і за згодою всього Запорозького війська цього боку Дніпра боярин, воєвода та намісник білогородський князь Григорій Григорович Ромодановський з товаришами та гетьман Дем’ян Ігнатов, обозний, військові судді, писар, осаули, полковники, вся старшина та козаки постановили на раді у Глухові писати на той бік Дніпра Корони Польської й Князівства Литовського гетьману Петру Дорошенкові і до всієї їхньої старшини та козаків про повернення підданства пресвітлої його царської величності, про вибрання Дем’яна Ігнатова гетьманом Запорозького війська цього боку Дніпра, що він, гетьман Дем’ян Ігнатов, і вся старшина, і військо, полишивши всілякі посварні й непотрібні слова, лукаву раду зрадника Івашка Брюховецького і пізнавши правдешню милість та благодійство великого государя, його царської пресвітлої величності, добили чолом за вини свої на вічне, нерушне підданство. За це заспокоєння, за милість великого государя, його царської пресвітлої величності, постановили, віддавши подяку всемогутньому Богові, щоб ця країна не мала поміж себе з тим боком Дніпра війни, а лишалася в любові і в згоді, а свавільців, які, занедбавши мир і тишу, радіють чварній війні, гамувати. І за указом обох великих государів, великого государя нашого, його царської пресвітлої величності, та королівської величності, покладено утвердження великих і повноважних послів та комісарів, щоб від кримського хана їм відлучитися і більше з ним не мати ніякої згоди, а коли б мала наступати сила кримського хана, то за поміччю всемогутнього Бога міцно й нерушно стояти супроти тієї сили у з’єднанні.
І гетьман, і старшина, і козаки постановили бути так цій статті.
Придаток нових статей до тих-таки Глухівських статей за чолобиттям ніжинських та київських міщан про їхнє крайнє знудження, складених і тоді ж закріплених указом царської величності 91
1
Про полегкість місту Ніжину через його спалення, розорення і обтяження наїздами
Просимо милості великого государя, його царської пресвітлої величності, смиренно упадаючи зі сльозами на тяжкоупадне наше життя в місті Ніжині від великого розорення, від численних військових посланців, які незмірними підводами і кормами обтяжили селян та Ніжинський маєстат і привели його до останнього зубожіння, а нині все стало спалено вогнем і розорено 92. Про це б’ємо чолом великому государеві, світлу нашому, його царській пресвітлій величності, щоб великий государ, його царська пресвітла величність, ударував місто Ніжин на 15 років, а волості на 5 років, залишивши харчі, й підводи, і грошові, й хлібні податки, не велів їх брати.
Великий государ, його царська пресвітла величність, ударував через велике їхнє розорення, звелів дати їм пільги, а на скільки років дано пільги, то про те написано вище.
Грамотами утверджено прибутки на ратушу: вагове, помірне, поводне, дьогтьовий, торговий, також з Овдіївських млинів; про пивний прибуток — хто на шинок захоче варити, повинен дати по осьмачці солоду і по золотому грошей, також повинен платити по дві копійки від відра; хто захоче на шинок ситити а мед, то від шинкових козацьких дворів 93, так і від інших усіх прихідних угідь і від льохів давати по півполтини з льоху; села Кагарлики, Крути, Печі, Хорошеє Озеро, Синяки, Плоскеє; а ті всі прибутки за королівськими привілеями, що підтверджено грамотою великого государя, його царської пресвітлої величності, світла нашого, просимо милості, упадаючи до лиця землі, щоб за давнішими грамотами великого нашого государя, його царської пресвітлої величності, ті всі прибутки були нерушені і непошкоджені через великі міські витрати при ратуші того-таки Ніжинського маєстату 94.
а Ситити — варити, постійна означка щодо варіння меду.
Великий государ, його царська пресвітла величність, ударував, велів бути за їхнім чолобиттям; про ту статтю покладено в поствердних грамотах.
У малоросійських містах від різних і численних насильств спорожніли міста; так спорожніло, очевидно, за беззаконня і злодіяння, наше бідне, вашої царської пресвітлої величності, місто Ніжин. Так воно й лишиться, коли не буде до нього вашої царської пребагатої милості й старання. Про що всі ми милості просимо вашої царської пресвітлої величності з гіркими сльозами, впавши перед престолом вашої царської пресвітлої величності, щоб вашої царської величності ратні люди, які лишаються в горішньому городі, допомагали, за указом вашої пресвітлої величності, будувати велике місто та і щоб уся волость, що в Ніжинському полку, щоб усі разом будували місто та не забороняли рубати, де хто захоче, дерево в лісах і у пущах на будування дворів та всіляких угідь. Покірно просимо про указ і грамоту до нашого ніжинського воєводи, думного дворянина Івана Івановича Ржевського.
Великий государ, його царська пресвітла величність, за своїм милостивим государським розглядом указав щодо будування Ніжина, великого міста: не згадуючи зради, будувати будівлі міста, а поселянам указав великий государ допомагати в усякому міському будуванні, в лісах і пущах велів брати ліс на будівництво міста, а на будівництво домове брати ліс за проханням у того, чиї ліси, і давати ціну, а на двори того лісу не брати, щоб не вчинилася від того сварка.
З милосердя великого нашого государя, його царської пресвітлої величності, дано було їм грамоту, щоб торгувати їм, ніжинським людям, навіки в черкаських містах безмитно, але дотіль київські збирачі нещадно збирали в усіх містах збори і з ніжинських міщан, торгових людей. Просимо милості великого нашого государя, його царської пресвітлої величності, щоб відтепер київські збирачі не грабували бідних людей і нічого не брали з ніжинських міщан.
Великий государ, його царська пресвітла величність, ударував, звелів бути за їхнім чолобиттям, а про побори покладено указ великого государя в статтях на попередніх радах, так що й на теперішній раді покладено.
2
Про журу ніжинських міщан від київського воєводи Петра Васильовича Шереметова над їхні давні королівські і нашої царської величності права
І за те у нас жура нестерпна, що без слушної причини Київського приказу великий боярин Петро Васильович Шереметов нещадно нас нищив і розорював безмежною тяганиною та численними збитками, так він тримав чотирнадцять тижнів за порукою в місті на брехливе чолобиття бурмістра Якова Ждановича з товаришами і в чепі а мучив більше двох тижнів, аж доки дали відкупу двісті двадцять карбованців, та над те збитки, і харчі всілякі, і наїзди, що вклалося більше як у двісті карбованців.
а Чепа — прив’язь, ланцюг, прикутий до стіни чи підлоги.
А у нас на те є жалувані грамоти великого нашого государя, його царської пресвітлої величності, світла нашого, щоб нам самим судитися за королівськими правами і за жалуваними грамотами його царської пресвітлої величності. То щоб надалі в Київський приказ нас не брав, а наш ніжинський воєвода до Києва нас до боярина не видавав та щоб і він не вступався в наші суди, просимо про те великого государя, наше світло, з великими слізьми.
Великий государ, його царська пресвітла величність, не велів воєводам вступатись у права і в суди, а коли які ратні люди почнуть ображати малоросійських жителів, то для тих розправ указав бути при воєводах виборним із малоросійських жителів, і за указом великого государя про те покладено в статтях вище цього. А київському воєводі, хто далі буде, не указав уступатися в права й суди. На бурмістрове чолобиття великий государ указав послати в Київ до боярина й воєводи, до смоленського намісника Петра Васильовича Шереметова свою, великого государя, грамоту і ту справу вказав узяти до Москви 95.
Щоб у малоросійських містах, і в пригородах, і в селах не було великих насильств і налог християнам від козаків 96, щоб не міг відстоюватися всякий козак у містах, пригородах і селах його царської пресвітлої величності, що заступаються міцною й високою його, царської пресвітлої величності, рукою, бо з того боку Дніпра приходять із різних міст та сіл 97 і до себе приймають на мирські хліб і сіль, від чого бідним мирянам великий заколот, і розорення життя, і кровопролиття чиняться в домах, а від того починається чварна війна, бунти, тому що тільки від прямої своєї сили 98 не хочуть вони бути ситі, а тільки з насилля над міщанами і селянами.
Великий государ, його царська пресвітла величність, указав говорити про ті їхні чвари, і образи, і про налоги на цій раді, і про те говорено на цій раді, а писано в статті вище цього.
Щоб не було віддано в козацьку державу і владу, і чинність великого государя 99, світла нашого, його царської пресвітлої величності, справи государські бідних поселян і щоб козаки сиділи, як і колись бувало, на своїх і вічних вольностях, а до поселян ні в чому, також і до всіляких властей, що до них не належать, і до міських судів не вступалися, крім влади й указу царської пресвітлої величності, чи кому буде вказано.
Великий государ, його царська пресвітла величність, указав бути за жалуваними статтями жителям малоросійських міст всякого чину за своїми попередніми наданими правами, а на образи розглядати й чинити розправи за їхнім звичайним правом.
3
Щоб прибутки в казну царської величності з Малоросії збирано й віддано не через козаків, а через міщан 100
Щоб усілякі прибутки в казну великого нашого государя, його царської пресвітлої величності, в малоросійських містах і селах, як хлібні, так і грошові, збирати на кожен рік не козакам, а збирати їх міщанам і поселянам і віддавати, кому дозволить царська величність, щоб бідним міщанам і поселянам до решти не розорятися від козаків.
Великий государ, його царська пресвітла величність, указав збирати побори, як звичайно, за давнішим правом, кому належить збирати ті побори у скарб царської величності, а зі скарбу давати за визначеним на військо всім чинам, як про це покладено в статтях вище цього.
4
Стаття за чолобиттям київських міщан про підводи для греків та поляків, що мають їхати з Москви
Беруть із тутешніх людей київських важкі підводи для великих государевих справ, під греків і під поляків, то щоб з них тих підвод не брати.
Великий государ, його царська пресвітла величність, не указав брати з київських міщан підводи під греків і під поляків 101, а коли грекам потрібно буде приїхати до Москви, то їм їхати на своїх підводах, а коли і справи вони матимуть, крім торгівлі, то їм наймати, і про той найм буде указ царської пресвітлої величності на Москві, а поляків відпускати з найманими підводами.
5
Про послів та гінців, що їдуть через Київ
Також, коли бувають посли й гінці польські та інших країн, то з них беруть харч і питво їм та їхнім коням, бувають і інші численні повинності, то вони б давали в государеву казну по шістсот карбованців у рік, а щоб посли й посланці купували всілякий харч і питво самі, бо раніше в них того не бувало.
Великий государ, його царська пресвітла величність, указав: коли будуть посланці від Корони Польської, Великого князівства Литовського, від комендантів, від урядників чи від інших держав, то з них, міщан, надалі підвод під посланих не брати, а харч і питво давати їм з казни великого государя, його царської пресвітлої величності. А вони, міщани, повинні давати на ті розтрати в казну великого государя по шістсот карбованців грішми.
6
Про київські повинності, що бувають над покладені, і про відняття у них різних київських угідь
Вони ж б’ють чолом, що в казну великого государя за накладом Ігнатія Корсакова дають повністю, а над те чиняться їм численні утяження, збитки і образи, бо в них беруть підводи і на будівництво ліс, а струги а, озера, ловитви, сінокоси відібрано від них, то щоб їм над наклад не було ніяких повинностей і щоб озера, ловитви й сінокоси віддати їм, як колись.
а Струг — байдак, одномачтове річкове судно.
Великий государ, його царська пресвітла величність, указав бути поборам за покладенням попередніх статей, підвід під греків та під поляків не вказав брати, не велів віднімати озер і ловитов, а указав бути всьому за грамотами, як утверджено в грамотах великого государя. А ліс на городові будівлі та сінокоси вказав брати своїм ратним людям через те, що ратні люди великого государя в обороні для Києва та інших київських жителів; а сінокосами користуватися за розглядом.
7
Щоб київським міщанам судитися в своїй ратуші, , а не перед київськими воєводами
І щоб воєводи не судили їх, міщан, а щоб судилися вони за своїми правами в загальній ратуші, а кому вирок не сподобається, то тому їхати до Москви.
Великий государ, його царська пресвітла величність, ударував, велів бути за їхнім чолобиттям, а права їхні та вольності порушувати не велів.
8
Щоб ратні люди не ставили свою худобу на дворах київських міщан
Щоб ратні люди не ставили в них на дворах ніякої худоби через те, що від того чиняться поміж них заколоти та великі сварки, а після сварки ратні люди виказують на них воєводам.
Великий государ ударував, не вказав надалі ставити в них худоби, а коли хто захоче тримати худобу для своїх потреб, то тому тримати біля себе в городі, а не в них, у місті.
9
Київським різникам та рибникам торгувати в долішньому Києві, а ратним людям царської величності торгувати у горішньому місті
Щоб київським м’ясникам та рибникам торгувати в долішньому городі на стародавньому місті, а російським людям торгувати в горішньому городі, а не з ними разом.
Великий государ, його царська пресвітла величність, указав їм торгувати на місті, а ратним промисловцям указав торгувати для своїх промислів у городі.
10
Лікарі і всілякі київські ремісники за указом царської величності не тільки не мають нічого даремно робити ратним людям, але не мають робити даремно без платежу і його государських справ
Лікарі і всілякі київські ремісні люди роблять різну роботу на великого государя і його ратних людей, і від тих утяжень ремісні люди розбрелися. А коли що й домовляються дати за роботу, то того не дають, а забирають ґвалтом. То щоб надалі їм того насилля не чинити і за роботу їм платити.
Великий государ, його царська пресвітла величність, указав давати на всякий найм ремесла за договором, а без найму не вказав нічого робити зі своїх, великого государя, справ. Тому-то не вказав робити без найму й ратним.
11
Про київські перевози, щоб розполовинені були з київською ратушею
Перевози на Дніпрі були в них раніше при ратуші, то щоб нині було так само.
Великий государ указав бути перевозам розполовиненими, а їхні — щоб були при ратуші 102.
12
Про полегшу киянам через їхнє розорення
І їм аби дати через їхнє розорення пільгу на п’ять років, щоб їм через злидні не розбрестися. А вони великому государеві раді служити вірно довіку через те, що в Києві боярин і воєвода чинили від ворога оборону й захист.
Великий государ, його царська пресвітла величність, ударував за численні їхні служби, велів дати їм пільгу до свого государевого указу.
Я, великого государя, його царської пресвітлої величності, гетьман Запорозьких військ цього боку Дніпра Дем’ян Ігнатов, обозний, суддя, писар, осаули і полковники, сотники, зі всілякими чиновними людьми і з Запорозьким військом цього боку Дніпра.
Обіцяємо перед святим Євангелієм за непорочною заповіддю Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, як указано в тій-таки Євангелії, що їй-їй служити нам на тому правдою великому государю царю і великому князю Олексію Михайловичу, всієї Великої, Малої і Білої Росії самодержцю, і його благовірній государині цариці, і великій княгині Марії 103, государським шляхетним дітям: великому государю царевичу і великому князю Олексію Олексійовичу, всієї Великої, Малої і Білої Росії, великому государю царевичу і великому князю Феодору Олексійовичу, всієї Великої, Малої і Білої Росії, великому государю царевичу і великому князю Симеону Олексійовичу, всієї Великої, Малої і Білої Росії, великому государю царевичу і великому князю Іоанну Олексійовичу, всієї Великої, Малої і Білої Росії, та государським наслідникам і постійно перебувати навіки у вічному підданстві. Обіцяємося чинити йому, царській пресвітлій величності, всілякі праведні і бажані послуги і без відома його царської пресвітлої величності ні з ким не мати ніякого спілкування зі сторонніх государів, не бажати та не шукати собі, Запорозькому війську цього боку Дніпра, іншого государя і не повставати проти держав, які під ними, государями. А де почуємо якихось ворогів польських, чи турецьких, чи якихось інших держав зібрання, то мені, гетьману, і всім нам стояти проти всякого государського ворога за своєю обіцянкою і за достойність пресвітлої величності і його государських наслідників чинити промисел та битися, не хоронячи голів своїх. А де звелить його царська пресвітла величність, бути на своїй, великого государя, службі війську Запорозькому цього боку Дніпра з ратними людьми, з його царської величності боярами, воєводами та з ратними людьми, то так само мати промисел і битися з ворогом. І при належних військових потребах не відходити зрадою ні на які держави, і воєвод не видавати й не покидати. І, будучи на гетьманському уряді, нам, начальним людям, і війську посварних та бунтівських слів не слухати і не вірити ніяким плевосіятелям а, і гетьмана нам, як старшим, так і війську, не покинути, і государському ворогові не видати. А що покладено в статтях, які писано і руками стверджено в Глухові при преосвященному чернігівському й новгородському архієпископові Лазарю Барановичу, при бояринові та білогородському наміснику князю Григорію Григоровичу Ромодановському, при стольнику і полковнику, серпухівському наміснику Артемові Сергійовичу Матвієву та при дякові Григорію Богданову і в статтях, постановлених попередніми радами, то те обіцяємося тримати до смерті. А коли в чому не втримаємо, хай покарає нас у душах, і в тілах, і в дітях, і в спадкоємстві нашому Господь Бог нині і в наступні віки 104.
а Плевосіятель — поширювач псевдовчення, шкідливих правил і лихих наклепів.
ПРИМІТКИ
Перекладено з російської мови за найдавнішою публікацією тексту в книзі: Величко С. Летопись событий в Юго-Западной России в XVII в. — Т. II. — К., 1851. — С. 180-222.
1 Текст звірено за виданнями: Бантиш-Каменский Д. Источники малороссийской истории. — Ч. І. — М., 1958. — С. 214 — 230, і за Полным coбранием законов Российской империи. — Т. І. — СПб., 1830. Далі подаємо скорочено: Источники і Собрание.
2 Тобто 1669 року.
3 Пропуск. Источники: «від зрадника, від Івашки Брюховецького, і від інших однодумців».
4 Пропуск. Источники: «великому государю, благовірному царевичу і великому князю Феодору Олексійовичу, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії...»
5 Тобто 1669 року.
6 Источники: «найсвятійшого Іоасафа».
7 Источники: «І суддя».
8 Оскільки документ російський, тут і далі подано російське написання українських прізвищ та імен. Встановити правильне написання не скрізь можливо. Тут ідеться про гетьмана Д. Многогрішного.
9 Тобто 1654 року.
10 Источники: «і суддя».
11 Источники: «Ширкович».
12 Забіла Петро — відома постать того часу. У 1649 році — борзненський наказний полковник, потім сотник з 1654 року, генеральний суддя з 1655 року. На той час йому було під 90 років, але після падіння Д. Многогрішного хотів іще захопити булаву. Прожив 109 років.
13 Самойлович Іван — майбутній гетьман.
14 Ґвинтовка (Источники: «Ґвинтовка Матвій») — ніжинський полковник у 1663 — 1667 роках, був з низів і неграмотний. У Москві його наділили дворянством. 1667 року заарештований І. Брюховецьким і сидів у в’язниці до його падіння. Чин осавула дістав за доноси, коли перебував після звільнення в Москві. Наблизився до Д. Многогрішного й за це був засланий до Сибіру. Його описав в романі «Чорна рада» П. Куліш.
15 Мокрієвич Карпо — пізніше головний учасник змови проти Д. Многогрішного (1672).
16 Уманець Пилип (Пилипча) — перед цим був уманським сотником, полковникував п’ять років.
17 Рославченко Петро — полковник стародубський в 1664, 1669 — 1676 роках, відомий діяч свого часу. За Многогрішного підданий опалі, за І. Самойловича знову став полковником і хотів відлучитися від Гетьманщини на правах слобідських полків. У 1676 році його засудили до страти, але заслали до Сибіру.
18 Солонина Костянтин — київський полковник у 1669 — 1679 роках, вдруге — в 1687 році.
19 Трофимович Яків.
20 Источники: «кінний».
21 Источники: «Берло».
22 Іванів Опанас, Нестеренко Андрій, Ворошило Петро — всі були полковники. Нестеренко — лубенським, він, до речі, був зятем Многогрішного. В Собрании: «Ворошило».
23 Очевидно, це Матвій Шендюх (Матюха), пізніше салтиковський сотник.
24 Юрев Василь — це Василь Щербак, був осавулом в 1669 — 1672 роках. Турченко Дмитро — Собрание: «Турченинко», інакше Журман Дмитро. Турченком став через те, що був у турецькому полоні; полковий осавул у 1688 — 1696 роках.
25 Собрание: «Присановський».
26 Биховець Іван — козацький посланець у Москву від гетьманів Д. Многогрішного та І. Самойловича, походив із Правобережжя.
27 Михайленко Павло — писар у 1661 — 1672 роках.
28 Інакше: Вородій.
29 Собрание: «Букжецький».
30 Валькевич Василь — хорунжий у 1661 — 1672 роках.
31 Собрание: «Михайло Михайлов».
32 Собрание: «Прокопій Єременко».
33 Собрание: «Кресчевський».
34 Собрание: «Я. Олбрихт».
35 Собрание: «Филон Свецький».
36 Собрание: «Андрей Тишиненко».
37 Собрание: «Василій Олещенко».
38 Собрание: «Федір Ковтуненко».
39 Карпенко Григорій — це досить відомий Г. Коровка-Вольський, який після падіння Д. Многогрішного став генеральним бунчужним, пізніше стародубським полковником.
40 Сотня в Хорошому Озері була тільки за Многогрішного, пізніше це — Прохоровська сотня.
41 Павленко Павло — сотник у 1664 — 1670 роках.
42 Євтушенко Іван — сотник у 1669 — 1670 роках.
43 Химич Федір — сотник у 1669 — 1670 роках.
44 Жураковський Яків — сотник у 1669 — 1670 роках, пізніше — ніжинський полковник у 1678 — 1685 роках.
45 Василь Яценко, інакше Дейнека — сотник у 1669 — 1672 роках.
46 Це Сава Прокопович, за І. Самойловича — генеральний писар, потім — генеральний суддя.
47 Собрание: «Теодор Михащенко».
48 Хромченко Павло — сотник у 1669 — 1672 роках. Собрание: «Хромченко».
49 Г. Єремієнко та його син Тарас піввіку були погарськими сотниками, відзначилися тим, що не нажили жодних маєтків.
50 Степанкович Захар — сотник у 1669 — 1677 роках.
51 Єсимонтовський Андрій (Собрание: «Єсимановський») був мглинським сотником, а не малинським; тут — помилка.
52 Інакше: Іван Рубець.
53 Собрание: «Панько Булун».
54 Собрание: «Григорій Волошин».
55 Собрание: «Алфертьєв».
56 Собрание: «Леонтій Крилов».
57 Собрание: «Федір Семенов» — полковий сотник.
58 Собрание: «Капрал Криштоф Россоханський».
59 Собрание: «Цурковський» — однодумець С. Адамовича, див. «Донос» С. Адамовича в нашому виданні.
60 Жданович Яків. Про нього оповідатиме вміщена далі стаття: «Чолобиття ніжинських міщан».
61 Це Васютинський Пилип.
62 Пропуск. Собрание: «Іван Воробей».
63 Собрание: «Григорій Якимов».
64 Собрание: «Ларіон Бокланський».
65 Собрание: «Стефан Кир’янов».
66 Tyт перечислено міщан менських, глухівські були такі: війт Федір Яковлев, бурмістр Андрей. Собрание: «Тесько, менський бурмістр»
67 Источники: «А їм би підданим...»
68 За Б. Хмельницького воєводи були допущені тільки в Київ. Див. у нашому виданні: Д. Многогрішний. «Наказ із статтями послам у Москву від 1 січня 1669 року», примітка 3.
69 З цього питання були великі дискусії як у Москві, так і на раді; це обстоював і Л. Баранович.
70 Пропуск. Собрание: «як київському воєводі, так і іншим, а вказав...»
71 Пропуск. Собрание: «на суддів військових по 300 золотих, на писаря судейського 100 золотих, на писаря та на хорунжого полкового по 50 золотих...»
72 Єфимки — назва монети, російські таляри.
73 Источники: «поселянських дітей».
74 Пропуск. Собрание: «і єпископських та монастирських».
75 Источники: «десять».
76 Проти віддання Києва полякам козаки поставали гаряче, — то було справою національного престижу.
77 Натяк на Слободищенський трактат.
78 У XI столітті митрополит Леонтій називався київським та переяславським митрополитом, сам довго жив у Переяславі, але не в сані митрополита. Про те, чи була в Переяславі митрополія, свого часу в науці точилися суперечки, але без певних результатів.
79 Враховувалася практика І. Брюховецького, який писав у Москву дуже вже часто.
80 Источники: «по підводі чоловіку».
81 Маються на увазі витрати казни на посольства до Путивля — на кордоні з Україною, і до Львова, де російські посли часто зустрічались із польськими.
82 Тут явна неправда. Б. Хмельницькому надавалося право міжнародних зносин — див. статті із російським царем від 13 березня 1654 року, стаття 14.
83 Тобто взяті під час повстання І. Брюховецького й відведені П. Дорошенком у Чигирин (див. статтю 21).
84 Тобто при постановленні Андрусівського договору.
85 Полуботок Леонтій — полковий суддя, потім чернігівський наказний полковник, полковник переяславський, генеральний осавул. Батько знаменитого П. Полуботка. Єремієв Єремія — Яременко Ярема, батуринський сотник.
86 Будники — лісові промисловці, випалювали ліси й виготовляли смолу, поташ, вугілля; називалися будниками й селяни, приписані до селітряних гут. Назва — від буди, лісової хатини. Разом із винокурнями й іншими непривілейованими належали до так званих дейнеків.
87 Цією статтею в Україні запроваджувалася так звана компанійська служба, що виконувала поліцейські функції.
88 В Росії в 1652 році були заборонені приватні кабаки, залишено тільки казенний продаж горілки. Нагляд за кабаками («кружечными домами») здійснював приказ Великого палацу й приказ Великої казни.
89 Заповнено за Собранием. — С. 816.
90 Перед цим російський уряд вів активне листування із П. Дорошенком і той погоджувався пристати під російську протекцію, але умови, які ставив, суперечили політиці царського уряду в Україні, і погодження не відбулося.
91 В Источниках ці статті придано до Конотопських 1672 року. У Собрании — на цьому ж місці, що правильно, бо подавали чолобиття міщани таки 1669 року.
92 Ніжин спалив Г. Ромодановський на початку вересня 1667 року, йдучи проти І. Брюховецького.
93 Источники: «хазяйських дворів», тобто дворів, котрі тримали шинок.
94 Источники: «при ратуші ніжинській і маєстату».
95 Ніжинським міщанам повернули 150 крб. з 270.
96 Тут маємо пункт незгод і змагань козаків з міщанами, які особливо загострилися за 1. Брюховецького. За міщан свого часу заступався, шукаючи соціального опертя, єпископ Методій у час його ворогування із І. Брюховецьким, що загострило цю боротьбу.
97 Маються на увазі козаки з Правобережжя, котрі взяли свого часу бік І. Брюховецького, а потім перейшли на Лівобережжя.
98 Источники: «тому, що голяки від прямої своєї сили».
99 Тобто те, що належало раніше до влади короля. Міста ж мали власну автономію.
100 Див. приміт. 96: пункт незгод між І. Брюховецьким та єпископом Методієм. Ще перед Ніжинською радою Методій узяв у І. Брюховецького зобов’язання, що прибутки збиратимуться не в гетьманську, а в царську казну: гетьман того зобов’язання не виконав.
101 Источники: «полоняників».
102 Источники: «при з’їжджій ізбі та при ратуші». З’їжджа ізба, інакше приказна — урядові установи російських воєвод.
103 Источники: «Марії Іллівні».
104 Пропуск. Источники: «А рада відбулася, гетьмана вибрали, статті руками закріпили, і перед святим Євангелієм обіцянку давали, і цілували на вічне підданство. Березня в 6 день».
