Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня       Головна       Наступна





ІОАНИКІЙ ГАЛЯТОВСЬКИЙ

ПЕРЕДМОВА ДО КНИЖКИ «СКАРБНИЦЯ»

Новгород-Сіверський, 1676 року



Ясновельможному, його милості, пану Івану Самойловичу, гетьманові війська його царської пресвітлої величності Запорозького, фундаторові своєму та добродієві ласкавому ласки Божої на землі, доброго здоров’я, довгоденьства, щасливого життя та звитяжства над неприятелями, потім вічного дістати в небі тріумфу від щедрої правиці Бога в Тройці єдиного щиро бажає християнин.

Дорогу скарбницю із скарбами дорогими приношу перед знатну увагу вашу, ясновельможний гетьмане козацький, милостивий пане мій та добродію ласкавий. Скарбницею є пресвята Богородиця Єлецька 1, а її чуда скарбами називаються. Таку скарбницю й такі скарби згадував Христос, мовлячи: «Добра людина від доброї скарбниці серця добре виносить» а. Через те ту скарбницю, пресвяту Богородицю Єлецьку із скарбами, із її чудами, приношу твоїй вельможності, бо вельможність твоя в Чернігові пресвятої Богородиці церкву зі своєї скарбниці своїми скарбами реставровуєш і поправляєш, знамениту [ще] від благочестивого князя чернігівського Святослава Ярославича 2, Володимирового внука, монарха руського, збудовану із каменю і від злочестивого царя Батия зіпсовану. Мовив Христос у єрусалимській церкві до торжників: «Дім мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників» б. Так церква Богородиці Єлецької, дім Божий, дім молитви, стала вертепом розбійників. З розбійниками татарами безбожний Батий притяг до Чернігова, але вельможність твоя зіпсовану Єлецьку церкву направляєш та фундуєш, маючи в пам’яті своїй псалмографи Христові, написані: «Ревність до дому твого з’їдає мене» в.

Ту церкву Єлецьку вельможність твоя і приоздобляєш, читаючи інші Давидові слова: «Господи, полюбив я оселю дому твого» г.



 а Приміт. на полі: «Лука, VI — [45]».

 б Приміт. на полі: «Матвій, XXI — [13]».

 в Приміт. на полі: «Псалтир, LVIII — [10]».

 г Приміт. на полі: «Псалтир, XXV — [8]».



Май відтак, вельможність твоя, таку надію, що за свої скарби, видані для направи й будівництва зіпсованої Єлецької церкви, від тієї скарбниці Богородиці Єлецької одержиш великі скарби: добре здоров’я, довгоденьство і щасливе життя, а особливо одержиш од тієї скарбниці пресвятої Богородиці великого скарба на війні, поміч велику так, що з поміччю пресвятої Богородиці зможеш звитяжити бусурман, татарів, турків і неприятелів інших, котрі хочуть, на кшталт немилостивих вовків, ковтнути овець Христових, людей православних. Для того Христос до апостолів сказав: «Оце посилаю вас я, як овець між вовки» а. Я ж при своїх недостойних молитвах зичу твоїй вельможності такого щасливого прогресу на війні, як щасливого прогресу дізнавав на війні козак Петро Сагайдачний, який під Хотином потужно громив турецькі й татарські війська б, коли під Хотінь притягнув Осман, турецький цесар, із великими військами. Коли б Сагайдачний із запорозькими військами не загамував там турецької потуги, певно б, турки-магометани почали в Росії 3 із християнських церков свої магометанські мечеті чинити або ж стайні для своїх магометанських коней. Той-таки Сагайдачний славне місто Кафу в товаристві із запорозьким рицарством узяв, туди човном приїхавши і всіх турок і татар, бусурман, вистинав, а численних християн-невільників визволив із поганської неволі і повернувся звідти до Росії, вітчизни своєї, із великими скарбами.

Пишуть іще історики, що козак Венжик Хмельницький 4 татарів громив під Заславлем року 1534, коли татари через річку Горинь переправилися. З тієї історії можна довідатися, що той козак Венжик Хмельницький був гетьманом або іншим регіментарем у козацькому війську, оскільки тут йому самому приписано звитяжство над татарами під Заславлем. Через те Стефан Баторій, король польський, Запорозькому війську дав за герба при печаті рицаря із самопалом на рамені, при боці — шабля, а на голові має він перекривленого ковпака в, оскільки рицарі запорозькі не тільки в полі, але й на морі з неприятелями воюють, самопалами стріляють і шаблями неприятелів стинають, також галери й каторги г турецькі на морі, на кшталт перекривленого ковпака, догори дном перекривлюють і в морі затоплюють, і міста турецькі й татарські здобувають і, на кшталт ковпака перекривленого, ті міста перекривлюють, а найперше козаки почали збиратися на Запорожжі за дозволом польського короля Жиґмонта Першого 5.

Року 1516, згідно повісті хронікарів ґ, коли Мендикерей, перекопський цар, зламавши присягу Жигмонтові Першому, із татарами в руські країни впав, і біля Бузька розклався кошем, і загони розпустив, і міста й села випалив, розграбував та випустошив, і людей та бидла немало до свого коша пригнав, і до Перекопу відійшов, у той час Жигмонт Перший дозволив там збиратися, щоб вітчизну від поган боронити, і, за королівським дозволом, почали козаки на островах, або на виспах, дніпровських жити, де мають свої гармати, які побрали в турецьких і татарських замках.



 а Приміт. на полі: «Матвій, X — [16]».

 б Приміт. на полі: «Мартин Білький, книга 8, лист 23».

 в Приміт. на полі: «Кирило Давидович із Седнева прислав мені до Чернігова хронічку, написану про козаків, в якій такий герб є описаний».

 г Каторги — гребні турецькі судна, де веслярами були невільники.

 ґ Приміт. на полі: «Олександр Ґваґнін. Про козаків, книга 3, лист 32».



А найперший гетьман козацький був Прецлав Лянцкоронський 6, котрий із козаками пішов під Білогород і зайняв там турецьке й татарське стадо та й погнав додому. А коли татари й турки догнали їх біля Озера Видова 7, то дали їм битву, і звитяжили наші козаки бусурман і з користю повернулися до свого мешкання. Дай Боже, багатий у милості, дай козакам ще й багатство такої науки, щоб слухали свого гетьмана, полковників та інших старших і шанували, чуючи апостола Павла, який сказав: «Всяка душа тим, що владу тримають, нехай повинується владі, бо немає влади, як не від Бога» а. Дай Боже їм згоду ще, і любов, і єдність, щоб у згоді, і в любові, і в єдності поміж себе жили, то й більшу славу матимуть, бо їх ані турки, ані татари, ані інші неприятелі не звитяжать. Через те пророк Давид до козаків каже: «Оце яке добре і гарне яке, щоб жити братам однокупно» б. Має Запорозьке військо велику славу не тільки через рицарську відвагу в, але й через гетьманів своїх із великих родів, бо Прецлав Лянцкоронський із сенаторського дому, потім Дмитро, князь Вишневецький, також Євстафій, князь Ружинський 8. Роди великі були гетьманами запорозькими на початку, коли почало збиратися козацьке військо на Запорожжі 9. Є також козаки донські, котрі над рікою Доном живуть і є під владою московською, вони човни свої із ріки Дону до Волги на валках через гору Переволочну переволочують і татарам та туркам шкоди чинять. Із тими козаками донськими, або московськими, сходяться часом і запорозькі козаки, але мусять землею йти, бо водою прийти не можуть г.

Ці всі козаки мають ще славу через назву свою, бо козаки, згідно думки деяких мудрих людей, є названі від козарів 10, яких Матіаш Стрийковський ґ у книзі 4, розділ 3, на листі 126 згадує, кажучи, що ті козари — люди народу руського, вибились із влади Святослава Ігоревича, монарха руського, через що Святослав із козаками війну точив, їх побив, і до послушенства привів, і на них данину наклав.



 а Приміт. на полі: «До римлян, XIII — [1]». В українському перекладі Біблії: «Нехай кожна людина кориться вищій владі...»

 б Приміт. на полі: «Псалтир, CXXXII — [1]».

 в Приміт. на полі: «Олександр Ґвагнін. Про козаків, книга 3, лист 32».

 г Приміт. на полі: «Матіаш Стрийковський, розділ 3, лист 126».



Але я тримаюся сентенції інших людей, які мовлять, що козаки є названі від Козерожця, а Козерожець є знак у небесному Зодіаці, в якому сонце місяця грудня вступає. А тому козаки від Козерожця є названі, бо з рогами ходять, а ті роги при боці своєму із порохом, належним до стріляння, носять 11, і як по високому небі Козерожець у Зодіаку небесному ходить, так на високі стіни, вали й мури бусурманські козаки, полем та морем переходячи, наступають, і, порох із рогів своїх у самопали сиплючи, на бусурман, тобто магометан та інших неприятелів, із самопалів стріляють, і їх звитяжать, і міста й держави їхні під силу свою підбивають. І можуть козаки слова псалмоґрафа мовити: «Для тебе ворогів наших збодаємо рогами» а. Мають козаки славу через умілість свою, бо вміють переходити пороги, які сам Бог змурував, і важко їх туркам і татарам перейти і прийти до козаків та й козакам шкодити б. Але козаки в човнах своїх линвою спускаються так, що нагору тягнуться по линві, пороги ті переходять, і на море пускаються, і туркам і татарам шкодять.

Мають козаки також славу через православну віру, бо православну віру східної церкви заховують, а та церква від Сходу, від Христа своє назвисько має, бо до Христа пророк Захарія сказав: «Схід ім’я йому» в. Від Сходу походить світлість, яка темноту розганяє. Так у церкві східній мешкаючи, Христос світлістю віри православної розганяє межи людьми невірними темності невірства, болвохвальства та різних єресей. Через те апостол Павло написав ефесянам: «Ви-бо були колись темрявою, тепер же ви світло в Господі» г. За ту віру православну східної церкви воюють запорозькі воїни із невірними магометанами, із поганами та єретиками, відаючи, що війську ізраїльському наказував сам Бог воювати Амморея, Хананея та інших невірних поган, болвохвальців, мовлячи: «Поб’єш їх, пагубою погубиш їх, щоб не заповісти їм заповіта, не помилуєш їх» ґ. Таку віру похваляючи, посудина вибрана мовить про святих людей старого закону: «Вірою царства побивали» д, та інше: «Хоробрі були на війні, обертали врозтіч полки чужоземців» е. Таку віру православну апостол Павло щитом називає, кажучи: «Візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого» є (тобто гріхи загасити). Тим щитом, отже вірою православною, козаки не тільки захищаються від невидимих стріл (гріхів) невидимого неприятеля, але тим щитом, вірою, бороняться від стріл видимих татарських, і від джид ж турецьких, і від іншої зброї, інших видимих неприятелів. Повинні також при православній вірі запорозькі воїни мати добрі вчинки, бо апостол Яків сказав: «Бо як тіло без духа мертве, так і віра без діла мертва» з.



 а Приміт. на полі: «Псалтир, XLIII — [6]». В українському перекладі Біблії: «Ім’ям твоїм будеш топтати повсталих на нас».

 б Приміт. на полі: «Олександр Ґваґнін, книга 3, лист. 33. Про козаків».

 в Приміт. на полі: «Захарія, VI», але тут такого вислову нема.

 г Приміт. на полі: «До ефесян, V — [8]».

 ґ Приміт. на полі: «Девтор, VII»; очевидно, це переказ слів Єремії, XIII — 14: «І розіб’ю їх одного до одного... і не помилую».

 д Приміт. на полі: «До євреїв, XI — [33]».

 е Там-таки, ХІ — [34].

 є Приміт. на полі: «До ефесян, VI — [16]».

 ж Джида — легкий турецький спис.

 з Приміт. на полі: «Яків, II — [26]».



При добрих учинках православна віра буде Запорозькому війську золотим щитом, якого римлянам у подарунок Симон Макавей послав, як у книгах Макавейських написано: «Послав Симон Нумикіона до Риму, маючи великого золотого щита, вагою на тисячу мнас» а, щоб поставити з ними дружбу. Коли почули люди слова ті, сказали: «Яку благодать воздам Симону із сином його?» Для тієї слави Запорозького війська і для його віри благочестивої прийняв Запорозьке військо під свою протекцію пресвітлий і благочестивий государ цар і великий князь Олексій Михайлович, всієї Великої, і Малої, і Білої Росії монарх, від якої скіпетроносної руки одержав твоя вельможність гетьманську булаву, вступивши на гетьманського уряда за Божим покликанням і за Божою промоцією, згідно апостола Павла, який сказав: «А честі цієї ніхто не бере сам собою, а покликаний Богом» б. А те Бог учинив за молитвами пресвятої Богородиці, оскільки вельможність твоя маєш пресвяту Богородицю за свою патронку, через те в Чернігові направляєш і прикрашаєш церкву пресвятої Богородиці Єлецької. Май, вельможність твоя, таку надію, що пресвята Богородиця від Христа, сина свого й Бога нашого, впросить за ту до своєї церкви горливість і тут, на землі, вельможності твоїй дасть звитяжство над усіма неприятелями, особливо над неприятелями хреста святого, оскільки апостол Павло мовить: «Вороги хреста Христового, їхній кінець — то погибель» в. Упросить вельможності твоїй пресвята Богородиця від Христа, сина свого, і в небі вічний тріумф, щоб залишився учасником того небесного тріумфу по довгих і щасливих літах. Того вельможності твоїй щирим афектом зичу, приносячи скарбницю із скарбами, і ту скарбницю, пресвяту Богородицю Єлецьку, із скарбами, з чудами її, зволь, твоя вельможність, од мене вдячно прийняти. Певне за молитвами пресвятої Богородиці одержиш цього скарба в скарбниці небесній вічного бачення лиця Божого. І саме цього скарба згадував Христос, кажучи до одного молодика: «Іди розпродай, що маєш, та вбогим роздай — і матимеш скарб ти на небі» г.

Вельможності твоєї, моєму вельми милостивому пану й добродію великому, всілякого добра земного й небесного зичливий слуга й богомолець постійний


Іоаникій Галятовський,

архімандрит чернігівський, єлецький.



 а Приміт. на полі: «І Макавея, XIV». Мнас — стародавня монета.

 б Приміт. на полі: «До євреїв, V — [4]».

 в Приміт. на полі: «До филип’ян, III — [18 — 19]».

 г Приміт. на полі: «Марко, X — (21)».










ПРИМІТКИ


Перекладено із книжної української мови за виданням: І. Галятовський. Ключ розуміння. — К., 1985. — С. 344 — 349.


 1 Тобто Єлецький монастир у Чернігові.

 2 Святослав Ярославич — чернігівський князь з 1054 до 1076 року, син Ярослава Володимировича.

 3 Тобто в Малій Росії. Так треба читати це слово в тексті й далі.

 4 Венжик Хмельницький — козацький ватажок; хто він був, невідомо, в хроніках та літописах записано тільки цю його битву.

 5 Жиґмонт Перший — польський король від 1506 року, помер 1548 р.

 6 Прецлав Лянцкоронський — Хмельницький староста. Літописна традиція робить його першим козацьким гетьманом, хоча перед ним, як козацький провідник, відомий черкаський намісник О. Дашкович.

 7 Факта взято із хроніки Бєльських.

 8 Дмитро Вишневецький — це відомий Байда, вийшов на політичну арену в 40-х роках XVI ст., активний був у п’ятдесятих, загинув 1563 року. Остафій Ружинський жив у другій половині XVI ст.

 9 Це пояснюється тим, що українські князі були організаторами оборони краю від татар.

 10 Традиція більш літературна, яка виходить з подібності слів: козари (хозари) та козаки. Хозари не були слов’янським племенем.

 11 Пояснення фантастичне: козаки з’явилися значно раніше, аніж люди почали користуватися порохом.


















Попередня       Головна       Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.