Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня       Головна       Наступна





СТЕФАН ЯВОРСЬКИЙ

Український поет, філософ, громадянський та церковний діяч (1658 — 1722). Закінчив Київську колегію, вчився у Львові, Люблині, Познані, Вільні, був професором Київської академії. За волею Петра I переведений у Росію, де був митрополитом рязанським та муромським, згодом блюстителем патріаршого престолу, президентом Синоду. Автор ряду поетичних книжок, трактатів з філософії, богословських творів. Спершу вславляв І. Мазепу, а після його переходу на бік Карла XII брав участь у акції його церковного прокляття і написав ряд творів, у яких ганив гетьмана.




ІЗ КНИЖКИ

«ЛУНА ГОЛОСУ, ЩО ВОЛАЄ В ПУСТЕЛЬ

Київ, 1689 року




* * *


Куди, Місяцю 1, роги ти сунеш, скажений!

Знати, з пекла самого женеш, навіжений.

Відай: глянець на зблідлій твоїй шкірі темній

На фатальнеє схоже затемнення певно.

Але скоро засвітить нам Марсове діло,

Вождя славного блисне гербове світило 2,

Бо звичайне звитяжця не створює майво,

А Планета 3, повніша великого сяйва.

Самé нам, роксоланам 4, тріумф обіцяє

Та, що Місяць вождевий ясний укріпляє, —

Повна, теж наче Місяць, пречиста Марія,

Від якої потерта в Плютів 5 самих шия.

А тепер лоб трацької 6 змії вихруватий

Від отого тріумфу не буде без страти.

Сам Іван-бо 7 під сонцем правічним панує,

Що його Зоря славна, вождя, знаменує,

Додає до звитяжства великої сили,

І турецькій він гідрі насипле могили 8.

Куди, місяцю трацький, ти роги справляєш,

Знай, від більшого менше світило згасає,

Таж планету гетьманську фортуна помітить,

1 проміння ясне на обличчі засвітить.

Згаснуть іскри костриська малого, що приїдуть,

Скоро блиски вождеві на нього заблищуть.

Пожиток посполиті в ділах більший мають,

Як вузлом нерозв’язним в єднанні бувають.

Коли гетьманський місяць у бігу проходить,

То у руському небі до ранку приводить.

Певне з того єднання, діяльної мочі,

Трацький місяць фатально не вийде із ночі.

Зараз є незначнії до того задатки —

Он недавно на кримських шуляк ішли хватко

Найясніші монархи 9, Орел громовладний,

Що напав і дощенту зніс ґмін а трацький звадний 10:

Показати те світу, що непереможні

Кавалери діяльні, до бою спроможні.

Хай те Марсове діло дасть більше охоти,

Пожиток у гонитвах здобуде хай злотий.

Хай Орел найясніших вождів горнолітний

Буде в діях воєнних до мужності хітний.

Дільна сила по трацькім по Місяці їздить 11

І на лаврах звитяжних в’є тріумфу гнізда.

Нехай Марсових порох очорнить пір’їни

І до хмар, тріумфальний, хитливо полине.

До звитяжного Криму, гнізда, войовниче,

Хай гербова, наш вожде, зоря тебе кличе 12.

Хай сприяє учасно, нехай же так стане,

Як тобі буде в волі, вельможний гетьмане.

Не перо це пророчить, не вірш це віщує —

Це постійно у серці своєму я чую.


 а Ґмін — значний загін.





* * *


Сатурнів хочеш злотий вік 13 хвалити,

Хвалю залізний чи зі сталі литий.

Далеко більше розуму в цих вагах

Від злота Tara 14.

Хваліте мир ви, я ж — криваві хвилі

Бійця-Беллони, котра важить сміло,

Далеко більше цінності у бою,

Як у спокою.

А як рука де мужнього Градива 15

Упале звикло пожинає жниво,

З воєнних плаців вибира потраву

На вічну славу.

Не зразу злото цінність виявляє —

Як у Вулкана гуті побуває

І без каміння служить для оздоби

Такої проби.

Залізний молот, противаги цноти —

Такі прикмети в часі та цінноти.

Тож буде мужність в Марсовім горінні,

Як світло в тіні.

Бо на м’якому слава матераці а

Лягать не звикла — на кривавім плаці.

Йде крізь огнисті Марсові до слави

Шляхи пиляві.

Кого час в Книгах Вічності лишає?

Того, хто мужньо крівцю розливає.

Той запис ворог буде вишивати,

Нас уславляти.

У вічнославнім коли пишеш стилі,

У Вічних Книгах заяснієш мило,

Залізним стилем, котрий є тривалий,

Неначе скали.

Сама булатом вікопомна слава

В своїм компуті б вічно записала

Тих, котрих думка поклада амвони

Міцній Беллоні.

Залізний вік тож добре таке віда:

Не той, що в бриді потопає Міда 16,

Не той, що знає стріл хитку облуду.

Великий буде.

Покинь же трони гарні Парантену 17,

З якого блиску стільки є явленно,

Не згасять навіть кіммерійські в ночі

Отої мочі.

Та їхню ясність все-таки посупить,

Коли меч Парки 18 — час його не тупить —

Учинить напад і почне рубати —

Те не здолати.

Але ясніють ще Домів клейноди,

Ясніти будуть, поки Титан 19 злотий

На звіздороднім небі ще ясніє

1 не темніє.

А звідти вийде і прерогатива г,

Що знаменито плодоносить нива

Домів тих, котрі вічну славу двоять

В шляхетських воях.



 а Матерац — матрац.

 б Компут — список війська, реєстр.

 в Тобто темні, непроглядні.

 г Прерогатива — тут: добрий знак, передвіщення.



Признає кожен, що вік булатовий

Тому причина; і не тільки слово,

А документи виставляє власні,

З’являє ясно.











ІЗ КНИЖКИ

«виноград христовий»

1698 року



* * *

Глянь, як в Русії міцно святу віру знають,

Що пекельні ворота її не здолають.

Хрест на кітві 20 ствердився при обох світилах —

Виявляється віри пресвятої сила.

Марно тож витікають злочестивих ріки,

Хрест нерушний на кітві буде навік-віки.

Сама тьма князя ночі нічого не вдіє —

При хресті світил Зірка небесна ясніє.












ПРИМІТКИ


«Куди, Місяцю, роги ти сунеш, скажений» перекладено з польської мови за книгою: «Echo głosu wołającego na puszczy», — Київ, 1689; вірш «Глянь, як в Русії...» перекладено з книжної української мови за книгою «Виноград Христов», 1698 року.


 1 Місяць у цьому разі означає мусульман, турків.

 2 Славний вождь — Іван Мазепа. Гербове світило — тобто потуга його шляхетського герба, в основі якого був хрест.

 3 Планета — у греків та римлян планети називалися іменами богів. До планет відносилися й Місяць і Сонце; тут мається на увазі Місяць.

 4 Роксолани — поетична назва українців, заведена в українській поезії ще в XVI столітті, а після того постійно вживана.

 5 Плюти — чорти; тут виступає синонімом мусульман, яких порівняно до слуг підземного царства, — від Плютон (Плутон) — Бог підземного царства.

 6 Трацький — від Тракії — історичної області на сході Балканського півострова.

 7 Іван — гетьман Іван Мазепа.

 8 Книжка С. Яворського вийшла в 1689 р., коли українсько-російське військо на чолі з І. Мазепою та В. Голіциним рушило в Другий Кримський похід. Автор сподівався на щасливе його завершення.

 9 Найясніші монархи — в той час Росією правили три монархи: Іван та Петро Олексійовичі і їхня сестра Софія.

 10 Мається на увазі бій зведеного російсько-українського війська з татарами в Чорній долині неподалік Перекопу навесні 1689 року. Татари спершу подолали слобідські полки, але потім були українським військом відбиті й зазнали великих втрат.

 11 Тобто воєнні дії велися на території татар.

 12 Вірш був, очевидно, написаний під час Кримського походу. Українсько-російське військо до Криму не ввійшло, зупинилося перед Перекопом і тут завершило кампанію.

 13 Сатурнів золотий вік — мається на увазі «золота доба» в історії людства. Сатурн — давньоримський Бог посівів, плодючості, часу.

 14 Таг — золотоносна ріка в Іспанії, тепер Тайо; в поезії виступала як символ золотоносності.

 15 Градив — епітет Марса.

 16 Мається на увазі здатність фрігійського царя Міда перетворювати все, до чого доторкнеться, у золото. Отже, «бридь Міда» — золото, багатство.

 17 Парантен (Перрантес) — круте узвишшя на Епірі, гористій області в Західній Греції.

 18 Парки — богині долі, яким відповідали грецькі «мойри»; отже, «меч Парки» — меч долі.

 19 Титан — одне з імен бога Сонця Геліоса.

 20 Кітва — якір; йдеться про герб гетьмана Івана Мазепи.

















Попередня       Головна       Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.