Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня       Головна       Наступна





АКТИ НА ЗАСНУВАННЯ КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКОЇ КОЛЕГІЇ


АКТ КИЇВСЬКОГО БРАТСТВА, ДАНИЙ КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОМУ АРХІМАНДРИТУ ПЕТРУ МОГИЛІ ІЗ ВИКЛАДОМ УМОВ, НА ЯКИХ ВІДБУЛОСЯ З’ЄДНАННЯ ЛАВРСЬКОЇ МОГИЛЯНСЬКОЇ ШКОЛИ ІЗ БРАТСЬКОЮ БОГОЯВЛЕНСЬКОЮ, 1631 року, 30 грудня



Во ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, пресвятої і животворящої Тройці, та річ станься до вічної пам’яті.

Ми, шляхта, обивателі Київського воєводства, і всі загалом уписні браття церковні київського Братства, православні, святій східній апостольській і святійшому архієпископові константинопольському і вселенському патріарху слухняні синове, побачивши річ вельми посібну, потрібну та пожиточну, аби школи при церкві нашій Братській на ім’я Богоявлення або Хрещення Господа нашого Ісуса Христа збудованої в місті Києві, могли бути, просили всі разом превелебного у Христі, його милості пана, отця, кир Петра Могилу, воєводича земель Молдавських, на той час бутнього архімандрита Печерського Київського, аби школи, які почав він фундувати в Київському Печерському монастирі та навчителів, які в них були, братію монастиря Печерського Київського, зволив перенести на місце вищезгадане при Братській Київській церкві і там уфундувати їх навічно разом із навчителями, як при ставропігії святійшого патріарха константинопольського, і на місці, пригіднішому для виховання учнів. Відтак його милість, пан вищеназваний, отець архімандрит, побачивши те прохання наше, що є воно слушне, також уздрівши потребу того для всієї православної церкви, легко й безборонно зізволив зі своїх власних добр у такий спосіб уфундувати: аби сам був дожиттєвим дозорцем та оборонцем як шкіл на згаданому місці при церкві Братській Київській, від себе уфундованих, так і самої тієї церкви і всього монастиря, який є при ній, тобто був поміж нас старшим братом через те, що прибутки церковні, грунти, городи, сади і всілякі надання, як уже надані, так і ті, що мають напотім надатися від будь-кого до тієї церкви, що монастиря та школи має, ні на що інше, тільки на ту вище згадану церкву нашу Братську Київську, на монастиря, школи та на вчителів, котрі в них працюють, були обернені та вживані. На це ми, бачачи волю та раду його милості здорову й церкві Божій вельми потрібну й пожиточну, дозволили, аби його милість панотець архімандрит як церкву нашу Братську Київську, весь монастир та школи, що при ній є, так і всі належні до тієї церкви, монастиря та шкіл данини, грунти, городи, сади та всілякі надання, а також прибутки церковні мав у своєму завідуванні, був їхнім дожиттєвим дозорцем та опікуном разом зі старостами, щорічно обраними з-поміж нас, шляхти; при цьому ті старости наші ні в чому раді та волі його милості супротивними бути не мають, але в усьому його, як старшого брата, дозорця та дожиттєвого опікуна того всього місця, слухати мають і повинні будуть, не порушуючи, однак, нашого фундушу, наданого від святійшого архієпископа й пастиря нашого константинопольського та вселенського нам на те наше Братство. А при тому уфундована від його милості отця архімандрита братія, бувши православними, мають залишатися також у послусі, як власному своєму пастирю, святійшому патріарху константинопольському, а не комусь іншому, і постерігати пильно мають того, аби нічого Божій церкві супротивного не діялося ні від кого. Докладаємо, одначе, й укріплюємо те, що його милість панотець архімандрит тільки від своєї особи, а не від уряду архімандритського таким дожиттєвим дозорцем має бути, як брат уписний та православний, і під благословенством архієпископа константинопольського, патріарха вселенського, і всі фундовані через нього, які є при тому Братстві, мають бути. А коли б якийсь супротивник східної церкви мав би найтися, такого на тім місці терпіти не мають. А на потомні часи, за уступленням його милості, вільно буде братії, від його милості навічно уфундованій, і нам з ними нарівні та згідно когось на те здатного і тому святому місцю та вільним наукам зичливого та прихильного, чи духовного, чи також світського стану та кондиції чоловіка обрати на певний час. Щоб те все аби без порушення зобабіч могло вічно тривати, ми всі, вищенайменовані брати Братства київського, народу шляхетського, самі від себе, як і від імені всіх інших їхніх милостей панів, так і обивателів тутешнього Київського воєводства, також зповсюди, православної братії нашої, до того ж Братства уписаної, дали його милості й панотцю архімандриту цього нашого листа із нашою братською печаткою і з печатками нас, певних осіб, та підписами рук наших.


Діялося у Києві року 1631, грудня 30 дня


Ісакій Борискович, єпископ луцький та острозький рукою власною Смиренний Авраамій, єпископ стегонський, владика турівський, православний, рукою власною, послушник константинопольський Солтан Богдан, Криштоф Муховецький, Юрій Лясота; Пилип Стрибиль, чашник королівський; Федір Трипільський, Остафій Виговський, Микола Трояницький, Андрій Літинський із Літинець; Олександр Нелавицький, рукою своєю; Філон Воронич, Юрій Голуб, Теодор Сущанський Проскура, Станіслав Третяк, Симон Павша, Парфен Трипільський; Іван Струсевич, комісар королівський; Микола Тучаницький, Теодор Виговський, Юрій Мощеницький, Самійло Некрашевич, Стефан Мшанський, Іван Черхівський, Данило Пашинський, Супріян Лемківський, Марко Трипільський, Олександр Олекшій; Іван Несторицький [Невмерицький-?] рукою власною; Василь Дембровський, Данило Грудницький, Самійло Володкович, Микола Суста [Сусло-?], Самійло Сокор.














Попередня       Головна       Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.