Попередня       Головна       Наступна

БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

ПУНКТИ СУПЛІКИ, ПОСЛАНІ ЧЕРЕЗ АНТОНА ЖДАНОВИЧА, ПОЛКОВНИКА КИЇВСЬКОГО, ДО ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ

від червня 1653 року

1

Після Білоцерківських пактів ми були готові жодною мірою не порушувати постановленого миру, відтак тих, котрі з нашого боку до його порушення дали найменшу оказію, суворо на горло скарали, а саме Гладкого, Мозиру ¹ та інших, тільки ж їхні милості пани Войнилович, Маховецький ² та інші, котрі за розпорядженням його королівської милості залишалися на Задніпрі супроти волі його королівської милості, напавши на людей, обезпечених миром, немало їх позабивали і кров невинну пролили, а інші села й містечка вогнем та мечем знесли. До того ж небіжчик, його милість пан Калиновський ³, як ми про те певні документи дістали, з’єднавши війська, як міг, і ставши обозом, мав інспіративно на нас напасти. А ми, запобігаючи тому, чіпати військ його королівської милості не мислячи, не йшли вглиб, а назад повернулися ⁴. Що ж відтак, з Божого допусту, сталося, просимо, аби ваша королівська милість зволив нам вибачити.

2

Після такого річного розруху, при бутності його милості пана Зацвіліховського ⁵, чекали ми на милостиву від його королівської милості декларацію й комісію, замість якої їхні милості пани Чарнецький та Маховський, напавши, немало міст знесли і людей невинних побили ⁶. Цьому ми запобігаючи, також бачачи упадок господарства [Волоського], рушили були до волоського кордону, але, побачивши, що все там заспокоїлося ⁷, не чинячи жодної шкоди в державі його королівської милості, уступилися і чекали на милостиву декларацію від його королівської милості та Річі Посполитої.

3

Просимо принижено, щоб на потім у подальші часи його королівська милість зволив нас утримати згідно Зборовських пактів війську Запорозькому, не чинячи нічого супротивного вірі й вольностям, і коли б його королівська милість їхніх милостей панів комісарів до Паволочі або до Білої Церкви в малій асистенції, не зближуючись із військом, зволив наказати до нас виправити, то з ними достатньо про все порозуміємося. Церкви наші руські й монастирі аби залишилися згідно прав при добрах і давніх фундаціях, а унія, як у Короні, так і у Великому князівстві Литовському, щоб була знесена — принижено його королівську милість просимо, а ми на всіляку відомість од його королівської милості під Білою Церквою очікуватимемо. Просимо, аби не затримував посла нашого його королівська милість, пан наш милостивий, а через милостиву панську ласку зволив відправити. Коли б не було ласки його королівської милості та всієї Річі Посполитої, тоді б якщо його королівська милість наказав наступати на нас, то ми вже боронитися не будемо, бо не бажаємо більше розливати крові, але всі всілякими способами про своє здоров’я будемо гадати. А коли б у чомусь цим простим нашим писанням образили маєстат його королівської милості, то покірно просимо, аби його королівська милість, як людям простим, вибачивши, панською своєю ласкою зволив подати нам мир.

Богдан Хмельницький, гетьман його королівської милості війська Запорозького

ПРИМІТКИ

Перекладено з польської мови за виданням: Памятники, изданные Киевской комиссиею для разбора древних актов. — Т. III. — К., 1852. — С. 53-56.

 ¹ Йдеться про миргородського полковника Матвія Гладкого та корсунського полковника Лукіяна Мозиру (Мозеру).

 ² Войнилович Габріель — польський полковник; Маховецький — можливо, Маховський; було їх кілька, найвідоміший полковник Себастіян Маховський.

 ³ Коронний гетьман Мартин Калиновський; йдеться тут про битву під Батогом у 1652 році.

 ⁴ Тут Б.Хмельницький Дипломатично лукавить: він ішов, охороняючи сина, який простував, щоб одружитись, у Молдову.

 ⁵ Зацвіліховський Миколай — польський ротмістр.

 ⁶ Йдеться про військові акції сандомирського хорунжого Стефана Чарнецького та полковника Себастіяна Маховського.

 ⁷ Б. Хмельницький дипломатично приховує акта одруження свого сина Тимоша із господарівною Розандою.

Попередня       Головна       Наступна