Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня       Головна       Наступна





БОГДАН ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ

ІНСТРУКЦІЯ ПОСЛАМ ДО ЮРІЯ РАКОЧІЯ

від 29 липня 1656 року



Виклад і зміст посольства вельможних послів Івана Ковалівського 1, генерального осавула військ, та Івана Груші 2 від нас, Богдана Хмельницького, гетьмана з військом Запорозьким його царської милості, до найяснішого князя Трансильванії.

1. Оскільки найясніший князь Трансильванії 3, як і раніше, жалкує, що ллється християнська кров, та від душі прагне примирення між нами і поляками, вже стало відомо усьому світові і проголошено устами всіх, що ми не дали ніяких причин і нагоди полякам для незгоди і проливання крові, але так само як ми були віддані і перед тим королям Польщі і вірні їм, непорушно зберігали присягу, так і ми, і завжди були схильні і готові зберігати її. Отже, тому що поляки насмілилися виступити силою проти наших стародавніх вольностей і не раз проливали в межах України невинну християнську кров, відібрали церкви нашого обряду, віддали їх уніатам у багатьох місцях, навіть задумали і хотіли цілком викоренити нашу віру, — ми, будучи невинні і вільні від усякого закиду, закликаємо Бога на поміч захистити святу віру і наші давні вольності, і тому, коли що-небудь сталося, то Богові і всьому світові ясно, що це заподіялося не з нашої вини і причини. Що ж стосується бажання найяснішого князя встановити згоду, то ми не заперечуємо, тільки щоб вона була не без користі для царської величності і без шкоди для шведської сторони. Що ж до царської величності, то з нею поляки мають розпочати переговори і скласти умову у Вільні дня 10 серпня. Ми також слідкуємо з увагою, які будуть результати цієї комбінації, але щоб вона була без шкоди шведському королеві. Сам найясніший король [Швеції] може засвідчити, що і тепер не зазнає [і це мав та не зазнавав] від нас ніяких образ і що ми не бажаємо йому нічого злого, бо проти нас також не було ніяких ворожих заходів. І після цього як ми побачили нашими очима хитрощі поляків, що з’єднують різні народи на нашу загибель, ми повинні були цілком передати себе та присвятити захистові і опіці царської величності.

2. Безперечною є правда, що завершенням, метою та кінцем будь-якої війни повинно бути не що інше, як згода і мир. Якщо треба встановити його між нами і поляками, хай найясніший князь прийме обов’язок і гідність посередника. Але Запорозьке військо, разом з ним найсвітліший пан гетьман повертається думкою до того, скільки разів поляки нищили і руйнували мир, навіть закріплений присягою; ніколи вони не домовлялися щиро з найсвітлішим гетьманом і військом Запорозьким, навпаки, вони підбурюють різні народи на наше викорінення і не раз руйнували й нищили українські землі, — яким же способом можна скласти мир з такими брехливими людьми? І хоч найсвітліший пан гетьман завжди бажав і тепер бажає мати посередником із свого боку найяснішого князя, — але коли вони самі не сприяють згоді і союзові, то справа здається важкою. Однак, якщо вони без усякого лицемірства добиваються примирення, ми без сумніву з нашого боку просимо найяснішого князя посередництва і втручання.

3. Як у перший рік, коли почалася ця війна, ми засвідчили нашу дружбу найяснішому князеві, дотримуємо її непорушно на всі ці часи і тепер готові дотримувати на попередніх засадах, тільки треба просити найяснішого князя, щоб їхня найясніша високість, пам’ятаючи нашу прихильну приязнь, у присутності згаданих наших послів, для тривалішого збереження приязні, зволив виконати присягу за особливою формою, яку ми доручали [передати] нашим послам та висловили письмово в листі. Ми ж зобов’язалися присягою і вірним сумлінням перед вельможними послами найяснішого князя, які тепер у нас перебувають, що, як тільки найясніший князь у присутності висланих нами осіб складе присягу, ми також (коли тільки найясніший князь відішле назад своїх послів) негайно в присутності призначених до нас осіб не заперечимо і не відмовимося скласти присягу за формою і способом, пропонованим найяснішим князем. Тепер з причини занять і справ, покладених на нас царською величністю, ми не маємо змоги у такий короткий час скликати і зібрати полковників і всю старшину Запорозького війська і також скласти, не зволікаючи, присягу.

4. Нам добре знане і відомо, що як наша віра, так і віра, що зберігається у володіннях найяснішого князя при його владі, є ненависною і огидною для поляків; якщо ж поляки матимуть намір зробити який-небудь утиск і обмеження для людей, що визнають нашу віру або ту, яку шанує і найясніший князь, то ми разом з найяснішим князем одностайно будемо опікати і захищати [цих] людей, а також відстоювати обидві віри.













ПРИМІТКИ


Перекладено з латинської мови за виданням: Універсали Богдана Хмельницького. — К., 1998. — С. 202 — 203.


 1 Ковалівський Іван — генеральний осавул за Б. Хмельницького та І. Виговського, управитель гетьманського двору, неодноразово виконував дипломатичні доручення до Польщі, Валахії, Семигороду та Швеції.

 2 Груша Іван — канцелярист Запорозького війська, виконував дипломатичні доручення Б. Хмельницького.

 3 Тобто Юрій Ракочій. Трансильванія та Семигород — різні назви одного князівства.















Попередня       Головна       Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.