Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
ЛИСТ МОСКОВСЬКОГО ЦАРЯ ОЛЕКСІЯ МИХАЙЛОВИЧА ДО ПОЛЬСЬКОГО КОРОЛЯ ЯНА КАЗИМИРА, У ЯКОМУ ПЕРЕОПОВІДАЮТЬСЯ ВИПРАВДАННЯ Б. ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ЗА ЙОГО СОЮЗ ІЗ СЕМИГОРОДСЬКИМ КНЯЗЕМ РАКОЧІЄМ
від 5 (15) серпня 1657 року
15 серпня 1657 (...) [ а Пропуск в публікації оригіналу.]. І за спостереженням нашого царської величності підданого гетьмана Богдана Хмельницького, і певною мірою вашої королівської величності, помітні [були] несправедливості і зневага Віленських конвентів 1, [які] змусили спорядити кілька загонів для захисту українських його царської величності фортець. Після того ж ви послали до нас, великого государя, до нашої царської величності, вашої королівської величності посланців ваших Ігнатія Баковського і Йоанна Шумовського в різних справах. І ці посланці вашої королівської величності, коли були у нас, великого государя, нашої царської величності московського, у присутності нашої царської величності, бояр і сенатських людей, згідно а мандатом вашої королівської величності в розмові сповістили, що наш підданий гетьман Богдан Хмельницький, майже поєднавши свої війська з угорцем Ракочієм, послав до Польської держави наказного гетьмана Антонія Ждановича, і Богуна 2, й інших начальників для пустошення; і щоб ми, великий государ, наша царська величність, заради вашої королівської величності, веліли надіслати гетьманові Богданові Хмельницькому наш мандат, щоби він війська свої від Ракочія відкликав і заборонив пустошення Польської держави. 1 ми, великий государ, наша царська величність, згідно з постулатом вашої королівської величності, наш царський мандат до гетьмана Богдана Хмельницького послали, щоби той велів козакам покинути Ракочія. І згідно з мандатом нашої царської величності Богдан Хмельницький послав до наказного гетьмана Антонія Ждановича, аби той Антоній і козаки від Ракочія відступилися і повернулися 3. До нас же, великого государя, нашу царську величність, той гетьман повідомив, благаючи і зазначаючи, що з боку вашої королівської величності постають явно неправдивості: султана турецького і кримських татар проти цього гетьмана і всього війська Запорозького підбурювали і як плату за допомогу [здавали?] їм, починаючи від Кам’янця-Подільського, всі українські, царської величності нашої, фортеці; і пізніше, [каже], вашої королівської величності канцлер Стефан Коричинський мав зносини через посланців з калмиками, підмовляючи проти того самого гетьмана і війська Запорозького і проти всіх православних християн; і в листах своїх згадував про нас, великого государя, нашу царську величність, з великою зневагою. З цих зносин, з боку вашої королівської величності з турецьким султаном, султан вислав свої війська проти тих і міст через Дунай велів будувати. Кримського ж хана з усіма загонами на допомогу собі закликали [поляки] і навколо Кам’янця до певного часу, щоб зібратися, постановили, де вже кримські скити війну їм принесли 4. Все ж таки названий гетьман Хмельницький, ці всі докази з боку вашої королівської величності відкидаючи і наш, великого государя, мандат виконуючи, велів наказному гетьманові Антонію Ждановичу від Ракочії відійти згідно з нашим, нашої царської величності, розпорядженням: наказний гетьман Антоній Жданович і козаки від Ракочія відійшли і [перестали] воювати. І швед, і Ракочій, і валахи, і Молдова, побачивши, що ті відійшли, покинули Польщу і повернулися до своїх країв 5. І коли ті [козаки] відійшли, вашої королівської величності польські вояки, бачачи, що всі вороги з Польщі відійшли і шляхи залишилися вільними, з’єднаними силами з кримськими скитами нашої царської величності фортеці численні захопили і мешканцям тих країв принесли велике спустошення. Через це вони серед нас, обох великих государів, збуджують ворожість і дуже порушують домовленості послів на Віленському сеймі. Хай ваша королівська величність видасть суворий наказ, щоби польські вояки, поєднавшись зі спільними ворогами християнства, нашої царської величності козацькі фортеці не захоплювали, і через це між нас, обох великих государів, знову ворожість не відновлювалася, і щоби на Віленському сеймі прийнятих домовленостей не було порушено.
ПРИМІТКИ
Перекладено з латинської мови за виданням: В. Гарасимчук. Матеріали до історії козаччини XVII віку. — Львів, 1994. — С. 23 — 24.
1 Йдеться про Віленську угоду між Московією та Польщею в 1656 році.
2 Антін Жданович був київським полковником, Іван Богун — брацлавським. Українське військо з’єдналося із військом Ракочія ще на початку 1657 року.
3 Богдан Хмельницький не давав жодного розпорядження А. Ждановичу, який був наказним гетьманом, повертатися; той провів із Ракочієм усю кампанію. Козаки відступили від Ракочія в липні 1657 року вже в українських землях, біля Межибожа, остерігаючись, що Ракочій видасть їх полякам. Б. Хмельницький, почувши про це, був так уражений, що дістав апоплексичного удару, але, очевидно, як свідчить ця пам’ятка, писав якісь оправдання за цей факт із дипломатичними вивертами, неправдиво освітлюючи цареві хід подій.
4 Татари взяли участь у битві з Ракочієм під Межибожем на боці поляків.
5 Не просто відійшли, а були переможені і, за трактатом від 22 липня 1657 року, відпущені, але їх наздогнали татари і розгромили; втекти вдалося небагатьом, більшість потрапила в полон, — це трапилося під Скалатом.
