Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня       Головна       Наступна





ПРИМІТКИ (709—758)



709 Рыбаков Б.А. Язычество Древней Руси... — С. 142-143.

710 Див.: Рыбаков Б.А. Анты и Киевская Русь // Вестник Древней истории. — М., 1939

711 Брайчевський М. Походження Русі... — С. 160-165.

712 Див., напр. Баран В.Д. Давні слов’яни. — К., 1998. — С. 55-69.

713 Порівн. висвітлення питання національної самоназви та національної самосвідомості загалом у роботі Ф. Сисіна "Concepts of Nationhood in Ukrainian History Writing, 1620-1690" (Sysyn Frank. Concepts of Nationhood in Ukrainian History Writing...)

714 Костянтин VII Багрянородний (Порфірородний) ("породжений у багрянці", грецькою "порфірі", тобто в царському палаці) — візантійський імператор. Співправитель батька, Лева VI з 908, правив з 913. †1959. Костянтин Порфірородний був найбільш освіченим із представників Македонської династії. Результатом колосальної літературної, авторської й організаторської діяльності імператора стали 53 енциклопедичних збірника з багатьох галузей знань. Сам Костянтин був автором творів "Про управління імперією", "Про феми", "Про церемонії візантійського двору", "Життєпису Василія". У них він відроджував ідею про право Рима (імперії ромеїв, тобто Візантії) розпоряджатися ойкуменою, сформулював політичну доктрину імператорської влади, затверджував ідеї вибраності царя серед підданих, обґрунтовував виключні права свого роду на владу.

715 Бибиков М.В. Византийские источники... — С. 97.

716 Там само. — С. 99.

717 Костомаров Николай. Предания первоначапьной русской летописи // Исторические монографии и исследования. — Спб.-М., 1881. — Т. 13. — С. 9.

718 Васильвский В.Г. Труды. — Спб., 1915. - Т. 3. - 643-644.

719 Бибиков М.В. Византийские источники... — С. 34.

720 Там само. — С. 96.

721 Соловьев А.В. Византийское имя России // Византийский временник. — 1957. — Т. 12. — С. 134-155.

722 Глазырина Г.В. Джаксон Т.Н., Мельникова Е.А. Западноевропейские источники // Древняя Русь в свете зарубежных источников. — М., 1999. — С. 297.

723 Там само. — С. 298.

724 Цит. за: Мыльников А.С. Картина славянского мира... — С. 95.

725 Там само. — С. 95-96.

726 Там само. — С. 119.

727 Див.: Меховский М. Трактат о двух Сарматиях. — М.-Л., 1936. — С. 1936. — С. 94-117.

728 Мыльников А.С. Картина славянского мира... — С. 97.

729 Там само. — С. 99.

730 Там само. — С. 100.

731 Там само. — С. 101.

732 Там само. — С. 102.

733 Там само. — С. 103.

734 Там само. — С. 104.

735 Там само. — С. 105.

736 Там само. — С. 113-114.

737 Там само. — С. 124-125.

738 Там само. — С. 125.

739 Там само. — С. 125-126.

740 Цит. за: Там само. — С. 107.

741 Максимович М.А. Об употреблении названия Россия и Малороссия в Западной Руси // Собрание сочинений. — К., 1877. — Т. 2. — С. 307-309.

742 Там само. — С. 309.

743 Там само. — С. 308-309.

744 Янин В.Л. Актовые печати Древней Руси Х-XV вв. — М., 1970. — Т.1. — С. 44.

745 Там само. — С. 44

746 Там само. — С. 47

747 Там само. — С. 48.

748 Там само. — С. 48.

749 Там само. — С. 17.

750 Там само. — С. 20-23.

751 Там само. — С. 25.

752 Моця О.П. Давньоруська народність // УІЖ. — 1990. — № 7.

753 "... Mohyla remained politically anti-Muscovite. Не praised his noble Ruthenian addressees or their ancestors for taking part in campaigns against Moscow in the service of the Polish king... When the brother of Metropolitan lov Borec’kyj, Andrew, presumably alluded in conversation with Mohyla to the possibility of a union between Muscovy and Rus’, Mohyla is said to have replied that this alone was enough to have Andrew Borec’kyj impaled" (Ševčenko Ihor. The Many Worlds of Peter Mohyla... — C. 31).

754 Цю особливість тексту побіжно відмічено в роботі: Момрик Анатолій. Біблійна генеалогія в етногенетичних концепціях польських та українських хроністів (до постановки проблеми) // Mediaevalia Ucrainica: ментальність та історія ідей. — К., 1998. — Т. 5. — С. 115.

755 Густинская летопись... — С. 352.

756 Рыбаков Б.А. Русские карты Московии. XV — начала XVI века. — М., 1974. — С. 14.

757 Історія русів. Український переклад Івана Драча. — К., 1991. — С. 19.

758 Там само. — С. 27.





Попередня       Головна       Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.