[Алексіс де Токвіль. Давній порядок і Революція. — К., 2000. — 224 с.]

‹‹   Попередня     Головна     Наступна

Алексіс де ТОКВІЛЬ

ДАВНІЙ ПОРЯДОК І РЕВОЛЮЦІЯ

Переклад з французької

Київ — 2000

ЗМІСТ

ПЕРЕДНЄ СЛОВО . . . . . . . . . . . . . . . 5

КНИГА ПЕРША

РОЗДІЛ I. Суперечливі міркування, виголошені про Революцію під час її виникнення . . . . . . . . . . . . . . . 12

РОЗДІЛ II. Про те, що основною й кінцевою метою Революції не було, як це гадали, зруйнувати релігійну й знесилену політичну владу . . . . . . . . . . . . . . . 16

РОЗДІЛ III. Яким чином Французька революція, як революція політична, за своїми прийомами нагадувала релігійну . . . . . . . . . . . . . . . 20

РОЗДІЛ IV. Як майже вся Європа мала цілком однакові інституції і як ці інституції скрізь розпалися . 23

РОЗДІЛ V. Що, власне, зробила Французька революція . . . . . . . . . . . . . . . 27

КНИГА ДРУГА

РОЗДІЛ I. Чому феодальні права стали ненависними народові у Франції більше, ніж у інших країнах . 30

РОЗДІЛ II. Про те, що адміністративна централізація — це інституція давнього порядку, а не створіння Революції чи Імперії, як це подейкують . . . . . . . . . . . . . . . 37

РОЗДІЛ III. Так зване урядове опікунство — це інституція давнього порядку . . . . . . . . . . . . . . . 45

РОЗДІЛ IV. Про те, що адміністративна юстиція та судові вилучення на користь урядовців — чинники давнього порядку . . . . . . . . . . . . . . . 53

РОЗДІЛ V. Як могла централізація проникнути в такий спосіб у середовище старих владних структур і посісти їхнє місце, не зруйнувавши їх . . . . . . . . . . . . . . . 57

РОЗДІЛ VI. Про адміністративні звичаї за давнього порядку . . . . . . . . . . . . . . . 60

РОЗДІЛ VII. Про те, що вже за давнього порядку у Франції столиця встигла набути такої переваги над провінціями й поглинала соки цілої держави так, як ніде в Європі . . . . . . . . . . . . . . . 69

РОЗДІЛ VIII. Про те, що Франція була країною, в якій люди стали найбільш схожими одні на одних . 74

РОЗДІЛ IX. Про те, як ці такі схожі між собою люди ділилися на маленькі гурти, взаємно чужі й байдужі одні до одних . . . . . . . . . . . . . . . 78

РОЗДІЛ X. Яким чином знищення політичної свободи та роз’єднання класів спричинили майже всі суспільні недуги, що зруйнували давній порядок . . . . . . . . . . . . . . . 91

РОЗДІЛ XI. Про своєрідну свободу, що трапляється за давнього порядку, та про її вплив на Революцію . . . . . 100

РОЗДІЛ XII. Про те, що, незважаючи на поступальний дух цивілізації, становище французького селянина у XVIII столітті іноді було гірше, ніж у XIII столітті . . . . . . . . . . . . . . . 110

КНИГА ТРЕТЯ

РОЗДІЛ I. Яким чином близько середини XVIII століття літератори стали головними державними людьми у Франції і якими були наслідки цієї обставини . . . . . . . . . . . . . . . 124

РОЗДІЛ II. Яким чином невіра могла стати загальною й переважною пристрастю у французів XVIII століття і яким був вплив, що його справило це на характер Революції . . . . . . . . . . . . . . . 133

РОЗДІЛ III. Про те, що французи прагнули до реформ раніше, ніж почали бажати вольностей . . . . . . 140

РОЗДІЛ IV. Про те, що царювання Людовіка XVI було найщасливішою добою старої монархії, і яким чином саме це щастя наблизило Революцію . . . . . . . . . . . . . . . 149

РОЗДІЛ V. Про те, як привели народ до повстання, бажаючи полегшити його становище . . . 157

РОЗДІЛ VI. Про деякі практичні заходи, за допомогою яких уряд завершив революційне виховання народу . . . . . . . . . . . . . . . 163

РОЗДІЛ VII. Про те, що політичній революції передував великий адміністративний переворот і про наслідки цього факту . . . . . . . . . . . . . . . 167

РОЗДІЛ VIII. Про те, як усе попереднє саме собою призвело до Революції . . . . . . . . . . . . . . . 175

ДОДАТОК. Про реґіони з провінційними штатами й, зокрема, про Ланґедок . . . . . . . . . . . . . . . 183

ПРИМІТКИ . . . . . . . . . . . . . . . 192

Токвіль, Алексіс де. Давній порядок і революція: / З фр. пер. Григорій Філіпчук. — К.: Юніверс, 2000. — 224 с. — Парал. тит. арк. фр. — ISBN 966-7305-30-9.

«Книга, яку я нині публікую, — не історія Революції. Цю історію написано надто блискуче, щоб її переробляти; моя книга — лише етюд про Революцію. 1789 року французи зробили величезне зусилля, найбільше з усіх, що їх будь-коли робили народи, щоб відрізати себе від свого минулого й відокремити безоднею те, чим вони були, від того, чим вони бажали бути...» Алексіс де Токвіль.

Перекладено за виданням: Alexis de Tocqueville, L’ancien régime et La Révolution. Paris, Gallimard, 1968.

Див. також:

Алексіс де Токвіль. Про демократію в Америці.

‹‹   Попередня     Головна     Наступна