Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна






УРИВОК ІНТЕРМЕДІЙНОЇ СЦЕНИ З ВЕЛИКОДНЬОЇ ДРАМИ



. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1

Почуєш певне по пасцЂ пуки А,

Гды Б ж ей не помогут и фуки В.

Юж не исти менЂ священаго!

Поиду до дому свого власного.


Жена

иде u мови

Де ж идеш, мужу? Чем не несеш паски?

Подобно-с ей отбЂг у якоис Каски Г.


[Ch]łop

От тобЂ сіе! Еще хочет блазновати!

Внет тя почну кіем лоскотати!


Жона

Що ж то ты мовиш, поганине!

Перше твое племя изгине,

НЂжели ты мене будеш охновати! Д

Певне будеш сам кія того заживати!

А що ж я винна, що бы-с мя забивав,

Тим кіем барзо охновав?


Chłop puydet, a zona muwi do ludzi Е



А галас

Б коли

В лайка

Г Катерини

Д бити

Е Селянин піде, а жінка мовить до людей




[Жона]

Ои так, сусЂдонки, тыи мужи поганцЂ звикли чинити!

Коли ему хто що вчинит, то ся он почнет на жунцЂ мстити.

До корчмы иде, почнет ся упивати

И на жунку бЂдну сердца добывати.

C корчми пришовши, не встигнет сЂ[с]ти,

Зараз почнет жунцЂ лаяти, абы му дала исти.
















Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.