Попередня     Головна     Наступна

УКРАЇНСЬКО-НІМЕЦЬКІ МОВНІ КОНТАКТИ. Простежуються протягом усієї історії укр. мови. Хронологія запозичень з нім. мови в українську (вони відбуваються на різних мовних рівнях — див. Германізм, але найвиразніше в лексиці), їх тем. склад демонструє зв’язок з певними істор. подіями, фактами в житті укр. народу, що й дозволяє встановити таку періодизацію укр.-нім. мовних контактів: 1) 10 — 11 ст.; 2) 12-13 ст.; 3) 14-17 ст.; 4) 18 ст.; 5) 19 — поч. 20 ст.; 6) 20-40-і pp. 20 ст.; 7) 50-і pp. 20 ст. по наш час.

Перший період контактів припадав на час розвитку Київ. Русі (10 — 11 ст.), коли між нею і нім. землями існували династичні, політ. та екон. зв’язки. У діалектах цього часу, а пізніше і в писем. пам’ятках фіксуються давньоверхньонім. та готські запозичення бук, князь, котел та ін. Другий період стосується часу феод. роздробленості Київ. д-ви, внаслідок чого зросла роль окр. князівств як політ. та культур. центрів. Після спустошення Києва монголотатарами 1240 особливого значення набуло Галицько-Волинське князівство, яке за своїм тер. положенням не могло не мати зв’язків із Зх. Європою. Підтвердженням може служити, зокрема, той факт, що магдебурзьке право, яке виникло на поч. 13 ст. у Європі й давало феод. містам незалежність, першими на укр. територіях одержали міста цього князівства. Прийняття магдеб. права відкривало також дорогу для нім. колонізації, що посилювало укр.-нім. контакти і спричиняло появу запозичень. У Галицько-Волинському літописі описується зустріч князя Данила (під 1252) з нім. послами і фіксуються слова герцог (герцюг), біскуп (пискуп). У 14 — 17 ст. укр.-нім. мовні взаємини значною мірою зумовлюються особливостями істор. долі укр. земель. У 14 — 15 ст. більша частина укр. території була приєднана Великим князівством Литовським. Однак спільна літ. мова укр. і білорус. народів — т. з. західноруська мова — стала в ньому держ. мовою, що сприяло вільним і безпосеред. контактам її з ін. європ. мовами. Війна Литви з нім. рицарями, поступове зміцнення магдеб. права в містах, торгівля з країнами Зх. Європи були тими чинниками, які зумовили проникнення нім. лексем в укр. мову. Тематично вони представлені в групах «Торгівля» (гандель, крам, ринок, ярмарок, кошт, рахувати, шеляг, пуд, фунт), «Побут» [кухня, бавовна (баволна), друшляк], «Ремісництво» (верстат) та ін. Посередниками у запозичуванні деяких із наведених слів були чеська та польс. мови. Роль останньої в укр.-нім. контактах посилюється з 2-ї пол. 16 ст., коли на укр. територіях запанувала Польща, а мовою офіц. спілкування, навчання в школах стала польська. Через польс. посередництво і безпосередньо в 16 — 1-й пол. 17 ст. проникають терміни друкар. справи: друк, ґарт, штемпель, фальц, шрифт; продовжує поповнюватися торг, лексика: шинк, вишинк (пізніше шинок), борг, решта; з’являються слова на позначення понять із галузі техніки: букса, пломба, клапан, дріт; буд-ва та арх-ри: дах, брук, балка, муляр, кахлі, цемент, карниз та ін. Укр. міста, відкриті внаслідок магдеб. права для торг.-екон. контактів з німцями, зазнавали впливу і нім. культури. В цей час в укр. мову проникають муз. терміни арфа, лютня, флейта, цитра, терміни образотв. мист-ва барва, маляр, малювати, ландшафт та ін.

18 ст. в історії укр.-нім. відносин характеризується рядом важливих подій, що зумовили інтенсивність взаємовпливу мов: 1) внаслідок реформ у Росії кін. 17 — поч. 18 ст. у Сх. Україні з’являються нім. фахівці з різних галузей промисловості, активізуються переклади з нім. мови наук, та вироб. л-ри; 2) в кін. 18 ст. відбувається колонізація південноукр. земель іноземцями, в т. ч. німцями, що створювало умови для безпосеред. укр.-нім. мовних контактів; 3) з 70-х pp. 18 ст. майже всі західноукр. землі опинилися під владою Австро-Угорщини, що зумовило введення нім. мови в осв. заклади, в адм. управління, військ. службу тощо. Це спричинило засвоєння багатьох лексем, зворотів, конструкцій нім. походження населенням західноукр. територій як усним, так і писемним шляхом (файний, гвер, крейцер та ін.). У тем. плані лексика укр. літ. мови в цей період збагатилася нім. запозиченнями в галузі військ. справи (рейтар, ордер, патронташ, бруствер), промисловості (штрек, квершлаг, шахта, швелер, цанга, струбцина) та ін.

Період 19 — поч. 20 ст. в історії укр.-нім. мовних контактів виділяється підвищенням ролі писем. джерел (активізуються переклади нім. філософської, сусп.-політ., худож. л-ри), появою укр.-нім. термінол. і загальномовних словників, увагою громадськості до проблеми використання слів іншомов. походження. Лексика і фразеологія укр. мови в цей період поповнилися нім. словами і виразами в галузі філософії, літературознавства, мистецтва, науки і техніки: аскетизм, емпіріокритицизм, трансцендентальний, колективізм, культуртрегер, публіцистика, макулатура, авторитет, конфлікт, рентген та ін., частина з яких склалася в нім. мові на основі інтернаціональних лат. і грец. лексичних елементів. Роль гол. мов-посередниць у цей період зберігають, як і в попередній, російська у Сх. Україні і польська у Західній. Певною мірою провідниками нім. запозичень виступали й ін. мови, зокрема їдиш. Перші роки рад. влади в Україні відзначалися досить слабкими укр.-нім. контактами, які не залишили помітного сліду в обох мовах. Деяке пожвавлення спостерігається в кін. 20-х — на поч. 30-х pp., коли в СРСР нім. мова ввійшла в програми серед. шкіл, почав налагоджуватися обмін спеціалістами, коли політ. події в Німеччині стали привертати заг. увагу. Наслідком цього стали запозичення тонфільм, лейка, агресор, путч, аншлаг. Друга світ. війна зумовила значний приплив в укр. мову нім. лексем, виразів переважно воєнної тематики (бліцкриг, фауст-патрон, капут, фриц, хенде хох та ін.). Однак по війні переважна більшість згаданих германізмів відійшла в розряд істор. лексики. З 50-х pp. взаємини України з НДР, ФРН, Австрією посилюються, у результаті чого активізується і взаємодія укр. та нім. мов. Відбувається повторне запозичення деяких слів (кегельбан), з’являються слова на позначення політ. устрою німецькомов. країн, терміни спорту, мист-ва, техніки (бундестаг, бундесканцлер, цейтнот, ендшпіль, шлягер, моторолер, дедерон). За даними словників, у сучас. укр. мові налічується бл. 1 000 німецькомов. лексем (сюди не входить термінологія спец, наук чи галузей виробництва), повністю освоєних укр. мовою.

Літ.: Шаровольський І. В. Нім. позичені слова в укр. мові. «Зап. Київ. ін-тунар. освіти», 1926 — 27, кн. 1-2; Шелудько Д. Нім. елементи в укр. мові. «Зб. Комісії для дослідження історії укр. мови», 1931, т. 1; Опельбаум Е. В. Восточнославян. лексические элементы в нем. языке. К., 1971; Муромцева О. Г. Розвиток лексики укр. літ. мови в другій пол. XIX — на поч. XX ст. X., 1985.

О. Г. Муромцева, В. В. Скачкова.

Попередня     Головна     Наступна