Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна





УКРАЇНСЬКО-РУМУНСЬКІ МОВНІ KOHТАКТИ. Корінням сягають взаємин між слов’яно-мовним і романізованим населенням Дакії серед. 1 тис. Українці ж відомі на території сучас. Румунії вже з 14 ст., однак топоніми східнослов’ян. походження свідчать і про давніші контакти міси, населення з предками укр. народу. Від того ж 14 ст. волохи (предки рум. народу) поселяються в західноукр. землях, вступаючи в контакт з місцевим населенням. Певна кількість сіл, що керувалися «волоським правом», засвідчена польс. переписом 1565 у Галичині. Тоді ж і пізніше засновувалися укр. села переселенцями з України на землях Румунії. Писем. мовою в князівстві Молдова (засн. 1359) тривалий час була староукр. літ. мова (або старослов’янська в укр. редакції); нею писалися грамоти канцелярії господаря, які, з одного боку, є цінним джерелом вивчення староукр. мови і в яких, з другого боку, відбито лексику рум. мови ще до появи перших рум. пам’яток у 16 ст. Таким чином, У.-р. м. к. здійснювалися і здійснюються як на тер. сучас. Румунії (Мараморощина, Пд. Буковина, Добруджа, Банат) і Молдови, так і на землях України (Пн. Буковина, Прикарпаття, Закарпаття) та мають своїм наслідком різноманітні запозичення як в українській, так і в рум. мовах — найбільш помітні в місц. говірках. До укр. мови увійшли численні румунізми — запозичення рум. походження, передусім у сфері вівчарства: аретій, афина, балан, брацар, бриндуша, бринза, букат, бульбока, вурда, дзер, замос, капестра, каруца, качула, лаїстий, магура, мамалиґа, папуша, плай, плачинда. тайстра та ін. Внаслідок рум. посередництва до укр. мови були запозичені слова іншомов. походження аргат, барда, глота, гринда, гуша, дарак, джерга, дойка, клака, колиба та ін. З рум. мови деякі укр. говірки запозичили частку, за допомогою якої утворюється форма вищого ступеня прикм. або присл.: май високий ‘вищий’, май ліпше ‘краще’. В свою чергу, до рум. мови увійшли різноманітні лекс. запозичення укр. походження: boroană (борона), a bili (біліти), bihuncă (бігунка), borş (борщ), catrinţă (катринця), caţaveică (кацавейка), chisleag (кисляк), cuşmă (кучма), draniţă (драниця), găluşcă (галушка), horn (горн), hrişcă (гречка), hulub (голуб), huludeţ (колодязь), lan (лан), motovelnic (мотовило), năvoloacă (наволоком), orcic (орчик), pocinoc (починок), postoroncă (посторонка), povidlă (повидло), prichici (припічок), rală (рало), stative (стативи), stodoala (стодола) та ін. Чимало укр. елементів у рум. топоніміці, зокрема назви сіл на — ăuţi (з укр. -овці) та на -inţi з укр. (-інці). Досить вагомим є вплив укр. антропоніміки на румунську, яка прийняла такі імена та прізвища, як Andreico, Antin, Bahnari, Bucioc, Bilaş, Borodaci, Buhai, Costin, Costea, Cudrea, Cupcici, Dobrotiri, Dohotari, Dolhici, Duma, Ivaşco, Ivanciuc, Malanca, Minco, Moroz, Rinie, Socolan, Steţco, Şirnenco, Varba, Vorona і т. ін.


Літ.: Scheludko D. Rumanische Elemente im Ukrainischen. В кн.: Balkan-Archiv, Bd. 2. Leipzig, 1927; Шаровольський І. В. Рум. запозичені слова в укр. мові. В кн.: 36. заходознавства. К., 1929; Семчинський С. В. Лекс. запозичення з рос. та укр. мов у рум. мові. К., 1958; Сергиевский М.В. Молдаво-славян. этюды. М., 1959; Дзендзелівський Й. О. До питання про румунізми в говорах Закарп. обл. «Доповіді та повідомлення Ужгор. ун-ту. Серія філологічна», 1959, № 4; Восточнославян.-восточнороман. языковые, лит. и фолькл. связи. Черновцы, 1966; Восточнославяно-молд. языковые взаимоотношения, кн. 2. Кишинев, 1967; Семчинський С. В. Семант. інтерференція мов. К., 1974; Раевский Н. Д. Контактеле романичилор рэсэритень ку славий. Пе базе де лате лингвистиче. Кишинэу, 1988.


С. В. Семчинський








Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.