Попередня     Головна     Наступна

ЯВОРНИЦЬКИЙ (Еварницкий) Дмитро Іванович [25.Х(6.ХІ) 1855, с. Сонцівка, тепер с. Борисівка Харків, р-ну Харків, обл. — 5.VIII 1940, Дніпропетровськ] — укр. історик, лексикограф, етнограф, фольклорист, письменник, академік АН УРСР з 1929. Закін. 1881 істор.-філол. ф-т Харків. ун-ту, залишений при кафедрі рос. історії, 1886 — вчитель гімназії у Петербурзі, викладач пед. курсів. З 1891 Я. — у Ташкенті, де вів істор.-археол. діяльність. З 1836 — приватдоцент у Моск. ун-ті, з 1902 — зав. Музею старожитностей Катериносл. губ. (тепер Дніпропетровський істор. музей ім. академіка Д. І. Яворницького). В 1920 — 33 працював у Дніпроп. ун-ті. Автор праць з історії Запорізької Січі.

Досліджував укр. мову на текстах творів Т. Шевченка, тогочасних укр. письменників, фольклору. Його «Словник української мови» (вийшов тільки 1-й том, 1920, літери А-К; доля 2-го тому невідома) містить бл. 4500 слів з літ. і народнорозм. мови, яких не було в «Словарі української мови» Б. Грінченка (раніше Я. передав йому 2500 слів). Окр. питань мови Я. торкався у працях «Матеріали до біографії Т. Г. Шевченка» (1909), «Запорожці в поезії Т. Г. Шевченка» (1912), «Т. Г. Шевченко — народний український поет» (обидві — рос. мовою, 1914), «Народні основи в поезії Шевченка» (1920).

Літ.: Шубравська М. Яворницький — лексикограф. «Дніпро», 1967, № 1; Шаповал І. В пошуках скарбів. Дп., 1990.

О. Р. Мазуркевич

Попередня     Головна     Наступна