Попередня     Головна     Наступна

ЖЕЛЕХІВСЬКИЙ Євген Ієронімович (24.XII 1844, с. Хишевичі, тепер Городоцького р-ну Львів. обл. — 18.11 1885, м. Станіслав, тепер Івано-Франківськ) — укр. лексикограф, фольклорист, громад. діяч. Закін. 1869 філос. ф-т Львів. ун-ту. Викладав українську та класичні мови в укр. гімназіях Перемишля і Станіслава. Один із засновників т-ва «Просвіта» у Львові. Автор 2-томного «Малорусько-німецького словаря» (1886; видання упорядкував, а т. 2 ще й завершив за матеріалами Ж. з деякими доповненнями і видав С. Недільський). Словник містить понад 64 000 слів, уживаних як у Зх., так і в Сх. Україні. Свого часу він був найповнішим джерелом для знайомства з лексикою укр. мови, відіграв важливу роль у поширенні нової укр. літ. мови в Галичині та витісненні з ужитку язичія. Застосований у словнику фонет. правопис (т. з. желехівка), який згодом (1892) був запроваджений у школах Галичини і Буковини як обов’язковий, а також використовувався у виданнях народовців і НТШ, сприяв зближенню західноукр. правопису зі східноукраїнським. Ж. належать кілька розвідок з фольклору.

Літ.: Худаш М. Л. Є. І. Желехівський. «Мовознавство» 1970, № 1.

М. Т. Демський

Попередня     Головна     Наступна