Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна





ДІЄВІДМІНЮВАННЯ — зміна дієслова за особовими, часовими, способовими, становими і родовими значеннями. Неособові форми дієслова — інфінітив, дієприкметник, дієприслівник і предикативні форми на -но, -то — не дієвідмінюються. Гол. ознакою Д. є зміна за особами. Залежно від семантики дієслова поділяються на особові й безособові (див. Безособові дієслова). Перші, яких переважна більшість, вживаючись у прямому чи переносному знач., мають повну або часткову особову парадигму: працюю — працюєш — працює — працюємо — працюєте — працюють. Другі формально збігаються з 3-ю ос. одн.: світає, смеркає, гримить, морозить, таланить і под. Вони представлені тільки в часових формах дійсн. сп. Особ. дієслова недок. в. мають форми теп., мин., давномин. і майб. ч.: ходжу — ходив — ходив був — ходитиму (буду ходити), особ. дієслова док. в. — форми мин., давномин. і майб. ч.: узяв — узяв був — візьму. Семантично теп. ч. від дієслів док. в. можливий, якщо існує значеннєво ідентичний відповідник недок. в.: підписую — підпишу, розкришую — розкришу. Форми теп. і майб. ч. змінюються за особ. парадигмою (підписую — підписуєш — підписує — підписуємо — підписуєте — підписують; підпишу — підпишеш — підпише — підпишемо — підпишете — підпишуть), форми мин. й давномин. — за іменною родовою і числовою парадигмами (підписав — підписала — підписало — підписали; підписав був — підписала була — підписало було — підписали були). Особ. дієслова обох видових форм змінюються за парадигмами нак. й умов. сп. У парадигмі нак. сп. (синтетично-аналітичній) дієслово має три синтет. форми: 2-ї ос. одн. і 1-ї та 2-ї ос. мн. (пиши — пишімо — пишіть; сиди — сидімо — сидіть; сядь — сядьмо — сядьте; читай — читаймо — читайте). 3-я ос. одн. й мн., а також 1-а ос. одн. утворюються аналітично, поєднанням відповід. форм дійсн. сп. з морфол. частками хай, нехай: хай (нехай) напишу, напише, напишуть. Аналіт. парадигма умов. сп. утворюється поєднанням дієслів у формі мин. ч. з морфол. часткою би (б): писав би — писала б — писало б — писали б. Зрідка умов. сп. поєднується в одну форму з давномин. ч.: ходив би був. Функціонально ця форма є мин. ч. умов. сп., хоч взагалі такі форми є позачасовими. Пор.: «Ми б і зорі діставали, та оті нелюди заважають» (М. Тарновський) — співвідносність з теп. ч.; «І не було ще жодної подорожі, коли б я цього не переживав» (О. Довженко) — співвідносність з мин. ч.; «Він знав: про що б не почав мову, все їй болітиме...» (О. Гончар) — співвідносність з майб. ч., але: «Якби знала, що покине — Була б не любила; Якби знала, що загине — була б не пустила» (Т. Шевченко) — співвідносність тільки з мин. ч. Дієслова пас. стану дієвідмінюються так само, як і активного (див. Стан).


В. М. Русанівський.







Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.