Попередня     Головна     Наступна





ПеретцПЕРЕТЦ Володимир Миколайович [19(31).I 1870, Петербург — 24.IX 1935, Саратов] — рос. і укр. літературознавець, фольклорист, мовознавець, академік Петерб. АН з 1914 і АН УРСР з 1919, чл. кількох зарубіж. академій. Закін. 1893 істор.-філол. ф-т Петерб. ун-ту. У 1903 — 14 професор Київ. ун-ту. Працював у АН УРСР та АН СРСР. Один з авторів офіц. записки Рос. АН до Кабінету міністрів Росії «Об отмене стеснений малорусского слова» (1905) з вимогою прав на вільний розвиток укр. мови і л-ри, свободи друку. В 1906 опубл. у журн. «Киевская старина» ст. «К вопросу об учреждении украинских кафедр в университете». У різні роки очолював філол. секцію Укр. наук, т-ва у Києві, був д. чл. Наук. т-ва ім. Шевченка у Львові, головою академ. Комісії з давнього укр. письменства, головою Ленінгр. т-ва дослідників укр. історії, письменства та мови. Дослідник давньоукр. віршів і полем. л-ри (археографія, палеографія, текстологія, мова), укр. фольклору. У 3-томній праці «Історико-літературні дослідження і матеріали» (1900 — 02, рос. мовою) П. простежив вплив укр. віршів і нар. поезії 17 — 18 ст. на рос. л-ру, відкрив для укр. л-ри і мови твори І. Некрашевича, дослідив два типи давньоукр. віршування (силабічне — у віршах і драмах та нерівноскладове — у нар. думах). У розвідці «До історії малоросійського літературного вірша» (1902) одним із перших дослідив Шевченків вірш (ритміку, співвідношення силабічних та народнопісен. розмірів, мовні засоби римування). Автор праць «Дослідження і матеріали з історії старовинної української літератури XVI-XVIII вв.» (в. 1, 1926; в. 2, 1928; в. 3, 1929; в. 4, 1962; рос. мовою), «Вірші єромонаха Климентія Зиновієва сина» (1912).


Літ.: Адрианова-Перетц В. П. Предисловие. В кн.: Перетц В. Н. Исследования и мат-лы по истории старинной укр. л-ры XVI-XVIII веков. М. — Ленинград, 1962; Крекотень В. Володимир Перетц — дослідник давньої укр. пісні. «Нар. творчість та етнографія», 1970, № 1; Махновець Л. Володимир Перетц. «Рад. літературознавство», 1970, № 1; Колосова В., Рождественська М. На честь століт. ювілею акад. В. М. Перетца. В кн.: Інформ. мат-ли Наук. ради з проблем «Закономірності розвитку світ. л-ри в сучас. епоху», в. 5. К., 1972.


Є. С. Регушевський.






Див. також:

Володимир Перетц. Слово о полку Ігоревім. Пам’ятка феодальної України-Руси XII віку. Київ, 1926.







Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчани, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.