Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна






Тарасій Земка



НА КЛЕЙНОТ ПРЕЧЕСТНЂЙШАГО ВЪ ХРИСТЂ ГОСПОДИНА ОТЦА КИР ЄЛІССЕА ПЛЕТЕНЕЦКОГО, АРХИМАНДРИТА КІЄВСКОГО ЕПІГРАММА



Въ молитвах и чтéніих, отче всечестнЂ́йшій,

Понéже бысть изъ млáда до днесь искуснЂ́йшій:

Пріатовáл єсѝ крест кýпно съ лунóю,

От благорóдіа ти въ симвóл обóю.

Аще бо крест знаменà Христовым тя бьíти

Єщè въ мíрских, лунà же мýжеством свЂтлЂ́ти

Зде по вся дни съ Христом жи́ти тя явля́єт

И крест въ мóльбах, лунà же въ чтéніих вЂщáєт:

Сего рáди и Псалтир по óбщу совЂ́ту

Испрáвленну подати велЂ́л єсѝ свЂ́ту.

Съдержáщу сíа два въ правослáвной вЂ́рЂ

Да научéй и сътвóрь, єщè сый въ мíрЂ

Тóжде дасѝ и прóчим: въ дáрах же толи́кій

Въ царст†наречéшися небеснЂм вели́кій.











НА ГЕРБ БЛАГОРОДНЫХ ИХ МИЛОСТЕЙ ПАНОВ ДОЛМАТОВ



Пяторóг то зъ звЂздóю въ том гéрбЂ єст знáком,

Же цный Долмат ясным был въ змьíслЂ пятерáком.

Рыцер зъ ужéм мýдроє симвóл єст стáлости,

Шабли — цнот богослóвских и въ вЂ́рЂ цáлости.

Трубы знáчат наýки, котóрыи кохáньєм

Чтил въ животЂ, a въ смерти оздоби́л наданьєм.

Въ твой прéто, Константíне, дочáсности конéць

Тýю псалтиръ мЂй от нас, до вЂчности гонéць.











НА ГЕРБ ЗАЦНОИ И ШЛЯХЕТНОИ ФАМІЛІИ ПАНОВ ДОЛМАТОВ




Зáцный клейнот Долматов, ивъ церкви презáцных,

И въ Рéчи Посполи́той услýгою знáчных.

Хрістíанству што служить, всé то въ собЂ́ мáєт,

Гдьì свои́ми грáнями въ гéрбЂ объясня́єт.

Под звЂздóю пятоpог, смьíслов пятерáких

Знáк, позвЂ́рхних и внýтрних, же их, от вшеля́ких

Ховáючи зáвше злóб, святьíх шол стопáми,

Котóрыи при ХристЂ́ зовýться звЂздáми.

Рыцер ужа хи́бкою держачѝ рукóю

Значи́ть, же был напóлнен мудростю святóю.

Котрýю пáн залеци́л, зъ межѝ наýк мнóгих,

Жéб по смéрти кóждый мЂл дрýгов от убóгих.

ШаблЂ трóи — вЂ́ры знак прáвои въ Ісуса,

Рьíцерскоє оружьє́, же ємý покýса

Не шкóдила жáдная, гды оным проти́вных

ВЂ́ру, Любóв, Надéжду мЂл, рьìцеров ди́вных.

Tpýбы значáть проповЂдь, въ котóрой ся кохáл

И для́ тоѝ гóлосу типогрáфіи дал,

Жебьì трóи язьíки трои́ми трубáми

Ти́пом на свЂт плынýла якóбы устáми.

C тых мЂр, o Константіне, тьíи тѝ БecЂды

Церков дáєт, зьíчачи, жебьíсь на обЂ́ды

Небесныи был прóшон и там честовáный,

За тотъ бáнкет наýки, всЂм от тебè дáный.






* * *


Княжат росских недáрмо тóт клéйнот, Стефане,

Нóсиш, и сáм княжáтем будучи в их станє,

Бо в дЂлности и в цнóтах княжатом ровнаєш:

Коня, зброю, корону, копЂю гды маєш.

Взятый єстесь у свЂта, щенжне узброіоный

И отъ бога въ покорном сърдцу улюбіоный:

Влодéмера, Всеволода, цного Ярослава

Мужство, вЂры и цнот всЂх при том гербЂ слава

В тобЂ тепер сіяєт; и межи княжаты

ДавнЂйшими тобою хлюбятся сарматы,

Свитополком, княжатем славным Четвертенским,

Правослáвным побожным мужем и рыцерским.

Ну ж теды менжным славъся, маєш оборону —

Правость вЂры; а в небЂ мЂти меш корону.







* * *


Яко звЂздà у мýдрых цнóту прозначáєт

И якъ мЂсяць взвыш по óстрый погóды знак маєт,

Тáкъ теж мЂсяць и звЂздà въ Копистéнских дóму

ВЂ́ры и цнот иж знáком, не тáйно нЂкóму.











ЕПІГРАММА НА ПРЕЗАЦНЫЙ И СТАРОЖИТНЫИ ГЕРБ ЄГО МИЛОСТИ ПАНА ГРИГОРІА ДОЛМАТА


Пять кáменій мЂл Давид въ пастýшей товóли,

Гдьí, чи́нячи Саýла-крóля дóсыть вóли,

Шóл проти́вко срóгого смЂле Голіáда,

Ісрáилского вЂрне бороня́чи стáда.

Пятери́ца прави́цы пять кáменій мЂла,

Мáючого пять духов гóрдости заби́ла.

И тьí, о цньíй Григорій въ зáцности Долмáте,

Фамилíєю слáвный пó всей Савроммáте,

Въ своє́м гéлмЂ шляхéцтва тогó пяторóга

Зá знáк собЂ мáючи, взывáй єнó бога.

Пéвна бýдет, же пять рáн пóмнячи Христовых,

МЂти бýдеш пять змьíслов ку би́т†готóвых.

A я́къ є́стесь ку врагóм тєлéсным валéчный,

Нá всЂ бóки концáми стрáшный и безпéчный,

Тáкъ дáсть ти́ бог, гдьí к орθодóксіи ся вéрнеш,

ВсЂх вáлчачых нá цнóты снáдне встéч обéрнеш.











НА ЗАЦНЫЙ КЛЕЙНОТ ОСВЕЦ[ОНОИ] ВЕЛМОЖ[НОИ]ЄЙ МИЛОСТИ П[АНИ] АННЫ ХОДКЕВИЧОВНЫ, КНЯЖНЫ КОРЕЦКОИ.


Лебедь, абдáнк, подкова и при крестЂ́ стрЂ́лы

Твоє́й служать дЂ́лности, а грьíф знáчить смЂ́лый,

Же повЂ́трних, я́къ зéмных, дýхов снáдне ýйдеш,

О княжно, гдьí от землЂ́ къ богу итѝ бýдеш.











ЧИТАТЕЛЮ ІЄРОМОНАХ ТАРАСІЙ Л[ЕВОНИЧ] ЗЕМКА ЗДОРОВЯ И СПАСЕНІЯ ЗИЧИТЬ


Ісус сладкій и добрый, въ дарах преоквитный,

Чителнику набожный, скарб вЂрного скритый,

Идет къ тобЂ, хотячи быти похваленый,

Абысь теж ты от него был ублагословеный.

Схили прето голову, сердцем умилися,

Ісусе мой пресладкій, волай, прослезися.

Уста твои зъ розумом нехай ся злучають,

Жаль за грЂхи и сповЂдь нехай єдность мають.

Спасителю, мовячи, загладь мой фрасунок,

Котрый маю от врагов, а дай ми ратунок.

Патріарха Аврама тысь от рук халдейских,

Ісаака от офЂр выбавил отцевских,

Рук Ісавлих Іакова, Іосифа братних,

Ноа от вод вывЂлесь, Лота зъ бЂд остатних,

Єгиптскои неволЂ ты освободилесь

Израиля, Давида на враги змоцнилесь.

Сусанна злых потварцов, Даніил от рова

Лвов вызволен, а Юдиф забила до слова

Лютого Олоферна, такъ же три отроцы

Въ огни, Іона въ китЂ дознал твоєй моцы.

Адам, Хананеа, Петръ, Павел, иных много,

Которыи презъ тебе уходили злого.

Дай же и нам, Ісусе, помоч от печали.

Нáши силы безъ тебе згола суть устали.

Карай, сладкій Ісусе, бо то нам спасенно.

Леч въ том гнЂвЂ, зъ милости, не зостав забвенно.

Ісусе наш, виждь враги лютыя надъ мЂру,

Узброєны и на нас, и на нашу вЂру,

И выбав нас, и храни от всЂх их навЂтов,

Доступили жебысмо небесных обЂтов.






* * *

Успенію акаθіст, чистая, твоєму

Прійми своих молебник, а труду моєму,

Въ исправенью, Ісуса, наближшая мати,

Ублаганьєм за грЂхи рач поветовати.











НА СТАРОЖИТНЫЙ КЛЕЙНОТ ИХ МИЛОСТЕЙ ПАНОВ БАЛАБАНОВ


Дóму цньíх Балабáнов цньíи тéж клейнóты,

Знáками сýть чýлои и дЂлнои цнóты.

Бо три врýбы мýжество, лю́бъ цнóт досконáлость,

ВЂры, любвè, надЂи и въ трои́цы цалость,

А шáх въ чаши, въ отчи́знЂ и церкóвном тЂлє,

Чýйность стрáжи, въ их дóму, опЂвáють смЂле,

Взóром мýзства Mapкіан, котрьíй полЂг въ бóю,

Шéсть крóть бьíвши нà гéрцу, въ отчи́зны покóю.

А чýлости Гедіон, єпископ он Лвóвскій,

Стóрож церкве и пáстыр, смЂ́ле, рекỳ, бóзскій.

Александер въ тьíм дóму дикгнитáр велмóжный,

Мýж въ корóнЂ валéчный и въ цéркви побóжный.

Жíйте ж и вьì, Димитрій и цньíй Даніиле,

Выражáйте тóт клéйнот Балабанов цЂ́ле.

Зà чýлость въ цéркви стрáжи, зà дЂлныи спрáвы,

Тýт въ отчи́знЂ и въ небЂ достýпите слáвы.













ЕПІГРАММА


Въ Копистенских клейнотЂ мЂсяць изъ звЂздою,

Архімандріте Печерскій, славни тобою,

Жесь отмЂнил свЂт въ духа и всЂх освЂчаєш

ПроповЂдью, книгами и житьєм сіаєш,

СвЂтячи, якъ нЂгдысь Копистенскій Міхаил,

Стрый твой, гды на Премыслской єпископіи жил.

МЂй же мЂсяць, Захаріє, богородицу въ цнотах,

Преподобных зась, звЂзды, абы въ твых роботах

ВЂра православна и дЂток цвиченьє,

На ратунок ближнєму, церкви вспоможеньє,

И мЂсяць и звЂзды уставне сіали,

Копистенских въ особЂ твоєй выславляли.











НА ПРЕСВЂТЛЫЙ ГЕРБ ВЕЛМОЖНЫХ ПАНОВ МОГИЛОВ


Крук, голова в коронах, новина, остóя,

Елита знак и мечЂ, войньì и покóя,

Значáть твои дЂ́лности к томỳ набожéнство,

О цный Петре, з котрóго сь взят на преложéнство.





* * *

Πέτρα скалà, Пéтpъ кáмень, от пéтры тоє́и,

БЂ́ връхóвный апостол, иже от своє́и

ИсповЂди наречéн, мнóгим Петрóм бьíти

Дадé, и Христа сыном божіим учи́ти.

От негó же тьì, отче всепреподобнЂйшій,

Пéтре, архимандри́те, пáстырю честнЂ́йшій,

Имя̀ пріє́м и, хотя̀ сердцем и устнами

Христа исповЂдáти богом при́сно съ нáми,

Сé же, въ євхари́стіи, повелЂ́ издáти

Литуpгіáр, єя́ же рáди благодати,

Дáсть тѝ Христос, сын божій, ясти своє́ тЂло,

Кръв пи́ти, Петром жè бьíть на тóй пéтрЂ цЂ́ло.






* * *

Пречистая Ісуса на рýку нося́щи,

Сих же съпредстоáщих преподобных зря́щи.

Съ ни́ми о правовЂ́рных тогò молитствýєт,

Пóмощ въ нýждах комýждо от нéго дарýєт.











НА ПРЕЗАЦНЫЙ КЛЕЙНОТ ПРЕСВЂТЛОГО ДОМУ ИХ МИЛОСТЕЙ ПАНОВ МОГИЛОВ ЕПІКГРАММА


Тьíи твоЂ́ пресвЂ́тлыи ви́дячи клейнóты,

Петре архимандрита, ктó на твоЂ́ цнóты,

Вéдлуг свЂ́та и духа, ктó ся не здумЂ́єт?

Хи́ба комý ку бли́жним зáзрость въ сердцу врЂєт.

Звлáща жé въ тьíх не тóлко през себé сия́єш,

Лéч през кни́ги всю́ церков россов освЂчáєш.










НА ПРЕСВЂТЛЫЙ КЛЕЙНОТ ПРЕСВЂТЛОГО ДОМУ ИХ МИЛОСТЕЙ ГОСПОДАРОВ ЗЕМЛИ МОЛДОВЛАХІЙСКОИ ЕПИКГРАММА


Наддер слушне цар царéм столéць господарства

Даровáл ти и ски́петр отцéвского цáрства,

Же то в собЂ́ все мáєш, што герб выражáєт

И не тебè, леч з тебè, сам ся оздобля́єт.

[Су]д троя́кій, впрод себе, при том радных пáнов

Же ти дал бог умЂ́ти, и на ни́жших стáнов,

Слонце значи́ть з мЂсяцем, рóвне из звЂздóю,

ШаблЂ в колцỳ, же, дасть бог, бýдет все в покóю.

[Да]но Моисею дóлгій вЂк, Могило,

[...] вдя́чноє пáхни всЂм цнóтами кади́ло.

[...] меч врагóм, a поддáным бéрло,

[...] межи продками, як сли́чноє пéрло.












НА ПРЕСВЂТЛЫЙ КЛЕЙНОТ ГЕРБУ ВЪ КОРОНЂ ПОЛСКОЙ ПРЕЗНАМЕНИТОГО, ЯСНЕ ВЕЛМОЖНОГО ЄГО МИЛОСТИ ПАНА, ПАНА ТОМАША ЗАМОИСКОГО


Знáєт о марсобьíстрых юж Єврóпа цнóтах

Замойских фебоя́сных, знáєт о клейнотах.

Тьí, що в зóни одълéглой, нà герб оказáлый

Пóйзри, як тóт, познáєш, дóм зáвше въспаня́лый.

Пóйзри на трѝ копЂи, котрьíми въспирáєт

ВЂкопóмне отчи́зну, здóбить, вывышáєт,

Обáчиш, як єст Томаш Замойскій сердéчный:

Як в сенáтЂ, в обóзЂ, в ПарнáсЂ валéчный.

Трýдно з рýк Геркулéсу снáть булáвы брáти —

О труднЂй Замойскому тáрчи вырывáти.











ПРИМІТКИ



Тарасій Земка

Тарасій Левонич, чи Левкевич (тобто Левкович, Львович) Земка (В. М. Отроковський припускає — див.: Отроковский, Пг., 1921, с. 10, — що слово «Земка», тобто «Земляк», може бути не родовим прізвищем, а особистим прізвиськом, подібно до прізвиськ «Смотрицький», «Вишенський») — поет, автор передмов, перекладач, проповідник, друкар, учитель, церковний і просвітній діяч. Час і місце його народження невідомі. Найімовірніше, походить він із Галичини. Обізнаність його в грецькій, латинській, слов’янській і руській мовах свідчить про добру шкільну освіту, яку він міг здобути найшвидше у львівській братській школі. У Львові міг він опанувати і друкарську справу. Близько 1615 р. Тарасія Земку було запрошено до Києво-Печерської лаври. Був він тоді вже в сані ієромонаха. Запрошення це пов’язане з купівлею Єлисеєм Плетенецьким колишньої стрятинської друкарні Балабанів для лаври. Тарасій Земка переїздить до Києва разом із такими діячами балабанівського гуртка, як брати Беринди і Гавриїл Дорофієвич (див. відповідні примітки). Всі вони були зв’язані у своїй діяльності з львівським братством, зокрема, з його школою. Це дає підставу припускати, що й Тарасій Земка належав до цього гуртка. Показова щодо цього і його епіграма на честь Балабанів у Бериндиному «Лексиконі». 1816 р. Тарасій Земка вписується до київського братства. Від 1624 до 1631 р. виходить ряд лаврських видань, причетність до яких Тарасія Земки засвідчено його підписами — він виступає в них як перекладач, редактор, автор чи співавтор передмов та посвятних віршів, працівник друкарні тощо. Як цілком обгрунтовано припускали М. Максимович і К. Харлампович, Тарасій Земка з 1616 р. міг вчителювати в київській братській школі. Недаремно 1627 р. саме його обирають ігуменом братського Богоявленського монастиря. Це не заважає йому залишатися діяльним членом лаврської братії і бути навіть соборним старцем. У сані ігумена Богоявленського монастиря він фігурує в своїх підписах до 1631 р. Цього року Тарасій Земка бере участь у заснуванні лаврської Могилянської школи і, очевидно, сприяє дальшому її об’єднанню з київською братською школою в Києво-Могилянську колегію. 1632 р. Тарасій Земка помирає. Поховано його 13 вересня. Ось епітафія на його могилі, яка дійшла до нас у польськомовній версії «Тератургіми» Афанасія Кальнофойського (К., 1638):


Corrector xiąg y typographiey sporządziciel,

kaznodzieia pieczarski

Tarasy Ziemka,

człowiek uczony w graeckim, łacińskim, słowiańskim

y ruskim dialekcie,

zmarszy, tu położony.

Roku Pańskiego 1632. Septembra 13.


W xięgi sławy wieczystey, drukárze, drukuycie,

Żałobną epigraphę Tarasemu kuycie:

Żyli wy nim, gdy on żył, godna rzecz — on wami,

Zmarły, by żyl, z godnemi swoimi sprawami.

Xiągi, ktory was obmioł z śmieciska wnetrznego,

Przywrocił do ozdoby y sczęścia pierwszego:

Pożyteczne y z tymi będżcie Tarasemu,

Ktorzy was dziś wartuią k pożytkowi swemu.

Mowcie: niech pozdrowiona ta będzie mogiła.

Ktora tak zacną w sobie osobę zakryła (c. 47 — 48).


Ha клейнот пречестнЂйшаго въ ХристЂ господина отца кир Єліссеа Плетенецкого, архимандрита кієвского епіграмма. У кн.: Псалтырь блаженнаго пророка и царя Давида с пЂснми и псалмы избранными на праздники господскія и святых божіих, и с пасхалією с молитвами... К., лаврська друкарня, 1624, арк. 2 (див.: Ундольский, М., 1871, № 271; Каратаев, Спб., 1883, № 290). Авторство визначається гіпотетичне, на підставі підпису-криптоніма «Т[арасій] Л [евонич] З[емка]» під дальшою епіграмою в тій самій книжці.

Публікації: Готов, K., 1916, c. 85; Тітов, K., 1924, c. 85.

Подається за першодруком, ДПБ РРФСР, II. 5. 7.


На герб благородных их милостей панов Долматов. У кн.: Псалтырь... К., лаврська друкарня, 1624. арк. 2 зв. (див. попередню примітку).

Публікації: Перетц, К., 1912, с. 101 — 102; Титов, К., 1916, с. 94; К., 1924, с. 94.

Подається за першодруком.


На герб зацнои и шляхетнои фаміліи панов Долматов. У кн.: Іже въ святых отца нашего Іоанна Златоустаго, архієпископа Константінополскаго. БесЂды на дЂянія святых апостол... К., лаврська друкарня, 1624, арк. 3. Підпис: Т[арасій] Л[евонич] З[емка] (див.: Ундольский, М., 1871, № 270; Каратаев, Спб., 1883, № 289; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 470; Петров, Бирюк, Золотарь, К., 1958, № 85; Горфункель, Л., 1970, № 58 — 60; Максименко Львів, 1975, № 216).

Публікації: Перетц, К., 1912, с. 101 — 102. Поправки до цієї публікації наведено в кн.: Отроковский, Пг., 1921, с. 24, прим. 1; Титов, К., 1916, с. 103; Тітов, К., 1924, с. 103.

Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР — колишній примірник бібліотеки Києво-Печерської лаври XIII 2/3.


«Княжат росских недармо тот клейнот, Стефане...» [На герб князя Стефана Святополк-Четвертенського]. У деяких примірниках кн.: Іже въ святых отца нашого Іоанна Златоустаго, архієпископа Константінаграда, патріархи вселенскаго, бесЂды на 14 посланій святого апостола Павла... К., лаврська друкарня, 1623, та Іже въ святых отца нашего Іоанна Златоустаго, архієпископа Константінуполского бесЂды на дЂянія святых апостол... К., лаврська друкарня, 1624 (див.: Ундольский, М., 1871, №№ 258, 270; Каратаев, Спб., 1883, №№ 284, 289; Свєнціцький, Жовква, 1908, №№ 469, 470; Петров, Бирюк, Золотарь, К., 1958, № 85; Горфункель, Л., 1970, № 57, 58 — 60; Максименко, Львів, 1975, №№ 215, 216).

Публікації: Макаров M. O книге «БесЂды... Іоанна Златоустаго...», напечатанной в Киеве 1624 года. — Труды и летописи ОИДР, ч. 8, 1837, с. 221, 227 — 230, вірш наведено на с. 229 — 230. Йдеться про книгу «Іже... Іоанна Златоустаго... бесЂды на дЂянія святых апостол» (К., 1624), подаровану 1834 р. Ф. Ф. Набилковим Товариству історії й старожитностей російських в одному конволюті з книгою «...Андрея... Тлъкованіє на Апокалипсій... Іоанна Богослова...» (К., 1625).

М. Макаров приписує цей вірш Захарії Копистенському. Гіпотетично відносимо його до поетичної спадщини Тарасія Земки за аналогією з іншими, підписаними ним, віршами, що їх вміщено у цій книзі. Подається за публікацією М. Макарова.


«Яко звЂзда у мудрых цноту прозначаєт...». У кн.: Святого отца нашего Андреа архієпископа Кесаріа Каппадокійскіа. Тлъкованіє на Апокалипсій святаго апостола и євангеліста Христова Іоанна Богослова. От еллінскаго на діалект славенскій преведенноє и чинно расположенноє. Волею, тщанієм и благословенієм преподобнЂйшаго и въ православіи сіающаго отца кир Захаріи Копистенского... К., лаврська друкарня, 1625, тит. арк. зв. Підпис: Т[арасій] Л[евонич] З[емка] (див.: Ундольский, М., 1871, № 276; Каратаев, Спб., 1883, № 301; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 475; Петров, Бирюк, Золотарь, К., 1958, № 87; Максименко, Львів, 1975, № 219).

Публікації: Перетц, К., 1912, с. 103; Титов, К., 1916, с. 145; Тітов, К., 1924, с. 145.

Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР — колишній примірник бібліотеки Київської духовної академії АХІ/9, куди він надійшов з Почаєва. На звороті титульного аркуша і на стор. 16 записи 1627 р. про належність книжки Адамові Залуському з Данилова.


Епіграмма на презацный и старожитный герб єго милости пана Григоріа Долмата. У тій же книзі, арк. 1. (див. примітку до вірша «Яко звЂзда у мудрых цноту прозначаєт...»).

Публікації: Перетц, К., 1912, с. 101 — 102; Титов, К., 1916, с. 145; Тітов, К., 1924, с. 145.

Подається за першодруком, див. той же примірник.


На зацный клейнот освец[онои] велмож[нои] єй милости п[ани] Анны Ходкевичовны, княжны Корецкои. У кн.: Акаθіст пречистои богородици, Ісусу Сладкому и Успенію владичиць: нашей богородицы присно дЂвы Маріи, от єллинскаго исправленный и благочинно по таинственному их творенію расположенный, в ползу иноком и правым христіаном. Благословенієм въ бозЂ пречестнЂйшаго господина отца кир Захаріи Копистенскаго, архімандрита монастира Печерскаго Кієвскаго. Прилежанієм же и иждевенієм намЂстника єго пречестнаго господина отца кир Філоθеа Кізаревича. Сим образом здЂ первоє изданный. К., лаврська друкарня, 1625, тит. арк. зв. Авторство Тарасія Земки визначається гіпотетично (див.: Ундольский, М., 1871, № 277; Каратаев, Спб., 1883, № 302; Максименко, Львів, 1975, № 218).

Публікації: Титов, К., 1916, с. 134; Тітов, К., 1924, с. 134.

Подається за першодруком, ДПБ РРФСР, II. 5. 12 б, II. 5. 13 а, II. 5. 13 б.


Читателю ієромонах Тарасій Л[евонич] Земка здр[авія] и спа[сенія] з[и]ч[ить]. У тій самій книжці, с. 56 (зворот форти акафіста Ісусу Сладчайшому) (див. попередню примітку).

Публікації: Титов, К., 1916, с. 133; Тітов, К., 1924, с. 133.

Подається за першодруком, ЛНБ АН УРСР, II/Ст. 2338, с. 56.


«Успенію акаθіст, чистая, твоєму...» [на зображення успіння богородиці]. У тій самій книжці, тит. арк. зв. акафіста Успінню богородиці, с. 116. Під віршем підпис: Ієромонах Тарасій Л[евонич] З[емка] (див. примітку до вірша «На... клейнот... Анны Ходкевичовны, княжны Корецкои».

Публікації: Титов, К., 1916, с. 134; Тітов, К., 1924, с. 134.

Подається за першодруком, див. ті ж примірники.


На старожитный клейнот их милостей панов Балабанов. У кн.: Лексікон славеноросскій и имен тлъкованіє. Пръвоє́ типом изобразися. Въ кіновіи святой великой чудотворныа лавры Печерскіа Кієвскіа. Ставропікгіа архієпископа Константінополского, патріархи вселенского. ЛЂта быта міра 7135, от рождества же Христова 1627, Киріопасха. Індікта 10. Августа 1. Тщанієм, вЂдЂнієм и иждивенієм малЂйшало въ ієромонасєх Памвы Берынды, протосиггела θрону Ієрусалимского, тит. арк. зв. Підпис: Ієр[омон]ах Тарассій Левонич Земка, игумен Богоявлен[скій] К[ієвскій] u проп[овЂдник] сл[ова] бож[ого] м[онастиря] П[ече]р[ског]о (див.: Ундольский, М., 1871, № 294; Каратаев, Спб., 1883, № 311; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 571; Петров, Бирюк, Золотарь, К., 1958, № 92; Максименко, Львів, 1975, № 222).

Публікації: Перетц, К., 1912, с. 105; Титов, К., 1916, с. 186; Тітов, К., 1924, с. 186; Лексикон словенороський Памви Беринди. Підготовка тексту і вступна стаття В. В. Німчука. К., Вид-во АН УРСР, 1961, с. 2.

Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР, інв. № 3559.


Епіграмма. У кн.: Тріодіон си єсть ТріпЂснець. Святой великой четырдесятници. От єллинскаго изслЂдован. Благословенієм и тщанієм преподобнаго і православнаго отца кир Захаріи Копистенскаго, милостію божією архімандріта Печерского Кієвского. К., лаврська друкарня, 1627, тит. арк. зв. Підпис: Т. Л. З. — Тарасст Левонич Земка (див.: Ундольский, М., 1871, № 292; Каратаев, Спб., 1883, № 318; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 81; Петров, Бирюк, Золотарь, К., 1958, № 95: Максименко, Львів, 1975, № 223).

Публікації: Титов, К., 1916, с. 175; Отроковский, Пг., 1921, прил., с. 81 — 82; Тітов, К., 1924. с. 175.

Подається за першодруком, ДПБ РРФСР, I.6.15а.


На пресвЂтлый герб велмож[ных] панов Могилов. У кн.: Преподобнаго отца нашего аввы Дороθеа поученія душеполезна различна, къ своим єго учеником. К., лаврська друкарня, 1628, тит. арк. зв. Підпис: Ієр[омон]ах Тарасст Л[евонич] Земка, и[гумен] Б[огоявленскій] к[ієвскій] и п[роповЂдник] сл[ова] б[ожого] м[онастиря] П[ечерского] (див.: Ундольский, М., 1871, № 311; Каратаев, Спб., 1883, № 326; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 477; Петров, Бирюк, Золотарь, К., 1958, № 99; Максименко, Львів, 1975, № 226).

Публікації: Титов, К., 1916, с. 191; Отроковский, Пг., 1921, прил., с. 82; Тітов. К., 1924, с. 191.

Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР, примірники колишньої бібліотеки Києво-Печерської лаври V 7/115 і ДПБ РРФСР, XVII. 13. 15.


«Петра скала, Петръ камень, от петры тоєи...» [На герб Могил). У кн.: Літургіаріон, си єсть Служебник. От литургій святых Василіа, Іоанна Златоустаго и преждесвященных и служеній ієрейских и діаконских повседневных нощных же и дневных в себЂ съдръжимых реченный. Благословенієм и исправленієм преподобнЂйшаго господина и отца кир Петра Могилы, вел[ебнаго] архимандрита сея святой лавры Печерскіа К[ієвскіа] К., лаврська друкарня, 1629, с. 8 (ненум.). Підпис: Тарасій З[емка], кор[ектор] (див.: Ундольский, М., 1871, № 326; Каратаев, Спб., 1883, № 336; Петров, Бирюк, Золотарь, К., 1958, № 104).

Публікації: Перетц, К., 1912. с. 105 — 106; Титов, К., 1916, с. 198; Тітов, К., 1924, с. 198.

Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР — примірник колишньої бібліотеки Києво-Печерської лаври III 3/13, на перших сторінках якого внизу є такий запис: «Року 1656 сию книгу меновите Служебник за отпущенє грехов надал раб божій Гаврило Микитенко из жоною своєю Уляною Трохименковою до церкви святои великомученици Парасковии за отпущенє грЂхов своих. А хто бы мЂл єи отдалить от тои церкви, повинен будет суду и смерти».


«Пречистая Ісуса на руку носящи...» У кн.: Пречестныи Акаθісты пресладкому господу нашему Ісусу Христу, пресвятЂй богородици и святому ієрарху НіколЂ, и прочаа спасителныя мольбы. Благословенієм, повеленієм и опасным исправленієм от греческаго свЂтловъсепреподобнЂйшаго господина отца кир Петра Могилы, воєводича земль молдавских божиєю же милостію вел[ебного] архімандріта святои великои чюдотворныя лавры Печерскіа Кієвскіа и всеа Россіи второє типом изданы в тъйжде святои обители, в лЂто от созданіз міра 7137, спасеніа же 1629, апріля 1, арк. 233 зв. Підпис: Т. — Тарассій (див.: Ундольский, М., 1871, № 320; Каратаев, Спб., 1883, № 337; Петров, Бирюк, Золотарь, К., 1958, № 102; Максименко, Львів, 1975, № 229).

Епіграма під мініатюрою, на якій зображено богородицю з Ісусом на колінах, вгорі обіч неї два ангели, внизу обіч неї на весь зріст святі Антоній (ліворуч) і Феодосій (праворуч) Печерські. Над мініатюрою напис: «Пресвятаа приснодЂваа богородица»; ліворуч зверху вниз напис: «Аггелом радость»; праворуч зверху вниз напис: «ВЂрных спасеніє». Ці написи і епіграма утворюють своєрідну словесну рамку мініатюри.

Публікується вперше за першодруком, ДПБ РРФСР, II. 7. 7а, II. 7. 76. У примірнику II. 7. 7а мініатюру ілюміновано. Вказівку на цей вірш подано в кн.: Отроковский, Пг., 1921, с. 24.


На презацный клейнот пресвЂтлого дому их милостей панов Могилов епіграмма. У кн.: Тріодіоніон си єст ТрипЂснец, святои великои пятдесятницы. Пентикостаріон, єже єст пятдесятница нареченный. От єллинского изслЂдован. Благословенієм и тщанієм преподобнЂйшаго кир Петра Могилы, милостію божією архімандріта монастыра Печерского Кієвского, воєводича земль Молдавских. К., лаврська друкарня, 1631, тит. арк. зв. Підпис: T. Л. З. — Тарассій Левонич Земка. Цей вірш є розвитком вірша на герб Петра Могили, вміщеного на звороті титульного аркуша «Имнологіи» (К., лаврська друкарня, 1630; (див.: Ундольский, М., 1871, № 352; Каратаев, Спб., 1883, № 382; Свєнціцький, Жовква, 1908, № 97; Титов, К., 1916, с. 240 — 255, 263 — 266; Тітов, К., 1924, с. 240 — 255, 263 — 266; Петров, Бирюк, Золотарь, К.., 1958, № 110; Максименко, Львів, 1975, № 231).

Публікації: Отроковский. Пг., 1921, прил., с. 82 — 83.

Подається за першодруком, ДПБ РРФСР, II. 1. 8а.


На пресвЂтлый клейнот пресвЂтлого дому их милостей господаров земли молдовлахійскои епикграмма. У тій же книзі. Публікується вперше за примірником ЛДМУМ 141 F° 27/280808. Тут після титульного аркуша з віршем Тарасія Земки «На презацный клейнот пресвЂтлого дому их милостей панов Могилов епікграмма» (текст дефектний, збереглися лише окремі слова перших трьох рядків) вклеєно титульний аркуш іншого варіанту цієї книги, на звороті якого і вміщено цю епіграму. Під віршем підпис: «Ієромонах Тарассій Земка, проп[овЂдник] сл[ова] бож[ого] и кор[ектор]».


На пресвЂтлый клейнот гербу в КоронЂ Полской презнаменитого, ясне велможного єго милости пана, пана Томаша Замойского. У тій же книзі, тит. арк. зв. (див. попередні примітки).

Авторство Тарасія Земки визначається гіпотетично за аналогією з попереднім віршем і на підставі його авторства щодо всієї книги, про що сказано у післямові «К читателю»: «...Повеленієм же и благословенієм свЂтлопреподобнЂйшаго господина отца кир Петра Могили, архімандріта великаго великія святыя и чудотворныя кіновіа Лавры Печерскіа Кієвскіа, воєводича земль Молдавских. При мЂстоблюстители єго, пречестном господинЂ отци кир Філоθеи Кизаревичу, сіа святаа Тріодь ЦвЂтная, пречестный и благоподвижный о господЂ благолЂпіа пЂсней чина церковнаго строителю, люботщателнЂ и любомудростнЂ от єллинскаго изслЂдована и опасно въ всем скоригована чрез честнаго и словеснЂйшаго господина отца кир Тарассіа Левкевича Земку, игумена святых Богоявленій святыя обители братства кієвскаго студитов. Мужа в святом благочестіи добрЂ изрядна и внЂшнєго любомудрія троистым органом язык изящнЂ благодатію Христовою въоруженна и яко єдина книга в двох частєх и от тЂхжде предводителей дЂла издана. Но пръвая, Постная, повеленієм и промыслом святыя памяти господина и отца кир Захаріи Копыстенского, тояжде святыа Лавры преподобного и трудолюбного о благочестіи архимандріта, и якоже он, съвръшив часть пръвую, Постную Тріодь, отиде къ господу, тако и сію ЦвЂтоносную, преполовившіих дЂлателій, часть, отидоша въ вЂчная селенія, благоутробнаго гнЂва господня бичем смертоносным поражени, их же господь да напишет въ книги живота...» (див. дві останні сторінки «Тріодіона» 1631 р.).

Публікації: Титов, К., 1916, с. 245; Тітов, К., 1924, с. 245.

Подається за першодруком, ЦНБ АН УРСР — примірник із бібліотеки Київської духовної академії, В XVII 2/58, який належав, як видно із запису на с. 1 — 9, Афанасію Кальнофойському, а 1641 р. ігуменом київського Микільського Пустинного монастиря Ісайєю Трофимовичем був наданий у цей монастир (див запис на с. 33 — 55). Див. також примірник ЛДМУМ, 140, F°, 27/28807.




















Див. також:

Памво Беринда. Лексикон словенороський (Київ, 1627).


Енциклопедія «Українська мова». БЕРИНДА Памво.










Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.