Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
Симеон Ставницький
Всякаго чина православный читателю,
Господу Богу благодареніє воздаймо, яко благодателю!
Сподобил убо нас аще и напослЂдок лЂтом,
Познати волю свою с благим отвЂтом.
В сіє время люто и плача достойно
Ужасається сіє зря серце богобойно,
ДЂйствуєт-бо Бог, якоже сам вЂсть,
Своим созданієм ум чоловЂч не съвЂсть.
Слово-бо Божіє ни в чом премЂнится,
Род правых в всем благословиться.
Прежде-бо великій Владымер крещенієм просвЂтил,
Всю землю Рускую благоразумієм освЂтил.
Слал послы избранныя, да увЂдять явЂ,
В коєй Церкви уставы к Божієй славЂ.
ЗразумЂют достойны сих послЂдовати,
И на лЂта вЂчныи потомству подати.
Они яко искусны прилЂжно внимали,
И благоразумно увЂдавши, пославшему дали.
Восточныя Церкве яко дневи начало,
И дЂйтвы богоподобными изрядно сіяло.
Нам же преславно явися всемирная радость,
ВсесвЂтлых писаный неизглаголанная радость.
Владимир-бо свой народ крещенієм просвЂтил,
Писанієм богоразумыя гойне освЂтил.
Тогда многобожіє упразнися идолскія лести,
НынЂ же славиться божество єдиноя власти.
Болше о сем недоумЂю, ниже дерзаю писати,
Ини-бо о сем множає могут и лучше сказати,
О[т] блаженна-бо корене благій прозябе плод,
Тако-бо благословится от Бога православный род.
Являшеся преславно от начала даже и до нынЂ
Видимих враг и невидимых неизглаголаннои гордынЂ.
ВЂчный и всесилный Боже всякоя благодати,
Своим милосердієм благоволи нам ся дати,
Да обитель сія богатно благословится на многіє лЂта.
И да не оскудЂєт слава єи до скончанія свЂта!
И нас, Христе Боже, сподоби одесную тебе стати
И с избранными радостный глас услышáти!
Симеои Ставницький
Симеон Ставницький — наприкінці 60-х і на початку 70-х років друкар в Уневі.
«Всякаго чина православный читателю...» — Софонович Феодосій. Выклад о церкви. — Унів, 1670. — Арк.
12, звор. — 13 (ненумеровані), після тексту житія св. Володимира. Підпис: Симеон
Ставницкій Типограф. (Запаско, Ісаєвич. — № 473.)
Публікація: Перетц В. Н. Исследования и материалы по истории старинной украинской литературы XVI — XVIII веков. — М.; Л., 1962. — С. 157.
Це переробка вірша Герасима Смотрицького із острозької Біблії 1580 — 1581 рр. з переадресуванням «похвали» князю Володимиру Святославичу.
Подається за публікацією В. М. Перетца.
