Попередня     Головна     Наступна

Антоній Радивиловський

* * *

Христос, иже єст Церкви, матки нашей, глава,

Огородку Маріи, матки своєй, слава.

В ОГОРОДКУ сем крины и рожы збираєт,

Тых же ку чести матцЂ своєй удЂляєт.

На цвЂтах в огородку святыи зостали,

Бо яко цвЂты в Церкви сами процвитали.

Марія зась ку Небу руцЂ простираєт.

За так вдячный Дар сыну дяки воздаваєт.

В ОГОРОДКУ сем церков печерская стала,

В ней найпаче з словес сих Маріи похвала.

Марія

Ям рай

Именем тым Марія, ям рай, ДЂво правиш.

Власне то огородок пред очи нам ставиш.

Кгды в имени твоєм рай Дух Святый насадил,

На честь онаго и ям сей труд мой спорядил,

«ОГОРОДОК Маріи» имя єму давши:

Бысь мя ввела до раю одесную ставши.

На той год, кгды литера Д в пасхаліи,

Пишучи сію книгу Див Маріи.

Вся добра єси, в твоєм имени рай маєш.

Кто ж не речет, же Добро в себЂ нам являєш?

Тут на земли завше Д рядит лЂтом,

Бо и сам человЂк з добром преходит и з свЂтом.

Там добро, не Литера Д где пануєт,

Но Бог благій єдиный всЂм добром керуєт.

Тут Алфа и Омекга всЂм добрам бываєт,

В небЂ нЂсть омекги добр, вЂчна Алфа трваєт.

Там рай добрый, где-сь ты вся добрая Марія,

Нехай же в том небесном добрЂ буду и я.

И кто в ОГОРОДОК сей любезно взираєт,

Кто мнЂ и типокграфом омылки прощаєт.

И тому добро в небЂ обецуй подати,

Бы с тобою Маріє, там могл царствовати.

* * *

Благодареніє Маріи Богородици о неисповЂдимом єя дарЂ

(В̃. Кор.: Θ̃) ¹.

О всем благодарите

(А̃. Солуняном, Глава Є̃) ²,

Благодарни бывайте.

(Колас: Глава Г̃.) ³.

Благодарю укрЂпляющего мя Христа Ісуса нашего и єго Пречистую матЂр Марію.

(А̃. Тімоθей. Глава А̃.) ⁴

Будь слава Маріи

За вси труды сіи.

Кгды на лЂтерЂ Д лЂто заставало,

В типокграфію моє дЂло завитало.

При добрЂ зачатому, добро и концеви,

Кгды в того ж лЂта Д, идет в честь ВЂнцеви.

Ты-сь вЂнец, о Маріє! Кто ж лЂпшій над тебе?

Сей працы моєй прошу дай мЂсце у себе,

Я-м тылко был инструмент, ты-сь все справовала,

Кгдысь ми здравія и сил, на то додавала,

Рука з умом писала, уста повЂдали,

Помози ж мнЂ и далЂй ку своєй похвалЂ,

Поки дух в моєм тЂлЂ, буду тя хвалити,

Сла†сына твоєго и твоєй служити.

Же-сь мя за инструмент в том дЂлЂ уживала,

Нехай же ти за то все честь будет и хвала»

Славу сына твоєго, и тебе самои,

МЂлем на мысли, коли-м слова тыи мои,

ОГОРОДОК названый, подавал до друку,

Справа бым в рай был пріятный от твоєю руку.

Любо єстем и грЂшник надЂи не трачу,

Же тя за труд сей з Христом, и в небЂ обачу,

ВЂрую, Маріє! же спасти мя можеши,

Тылко рци: буди тебЂ, якоже хощеши.

Аминь.

Жесь алфы и ωмеги Маріє корона,

Буди от зоилов, сей книзЂ оборона.

¹ Друге послання апостола Павла до коринтян, гл. 9.

² Перше послання апостола Павла до солунян, гл. 5, [ст. 18].

³ Послання апостола Павла до колосян, гл. 3, [ст. 15].

⁴ Перше послання апостола Павла до Тимофія, гл. 1.

О титлЂ книги «ВЂнца Христова» сія да будут прочтенна слова

По насажденном прешедшими лЂты,

Въпред огородку словесными цвЂты

Пречистой дЂвЂ, родителцЂ слова:

И вЂнца книга се уже готова.

«ВЂнец Христов» ся тая нарицаєт,

Яко славою словес здє вЂнчаєт

По вся недЂли Христа, цара славы,

ВЂнец терновый зложша уже з главы.

Сонмище єго тернієм вЂнчала,

Нечестивая нечесть на нь влагала:

Православію здє суть словес рожи,

Да вЂнчан будет славою сын Божій.

Славою єго Бог-отец вЂнчаєт,

И человЂк да єго ж прославляєт.

Прославляяй же будет прославленный,

Процвитет в дому єго насажденный.

ВЂнчающаго на небЂ звЂздами,

На земли раз†вЂнчати цвЂтами;

ЦвЂтами словес цара Бога слова

Глава да будет вЂнчана Христова.

Глава єго єст вся духовнЂ злата,

ВЂнец злат земный єст єй аки з блата:

Слава Христова от словес церковных,

З злата духовна и з цвЂтов духовных.

Жених церковный, ада побЂдитель,

Сим вЂнцем почтен да будет Спаситель.

Ко єго сла†чти по вся недЂли,

Словеса в книзЂ с[ей] з ползою в дЂлЂ:

Да и сам в НебЂ будеши вЂнчанный,

В книги живота вЂчнаго вписанный.

ПРИМІТКИ

Антоній Радивиловський

Антоній Радивиловський (? — 1688) у 40-х роках XVII ст. вчився в Києво-Могилянській колегії, по закінченні якої постригся в ченці і був архідияконом у Чернігові; з половини 50-х років його діяльність проходила в Києві; з 1671 р. був намісником Києво-Печерської лаври, з 1683 р. — ігуменом київського Пустинно-Микільського монастиря; автор двох великих збірок проповідей — «Огородок Маріи Богородици» 1676 р. та «ВЂнець Христов» 1688 р.; збереглись також первинні рукописні варіанти цих збірників 1671 і 1676 — 1683 рр.

«Христос, иже єст церкви, матки нашей, глава...» — Радивиловський А. Огородок Маріи Богородици... — К. : Друкарня лаври, 1676. — Тит. арк., звор. (Запаско, Ісаєвич. — № 531.)

Подається за першодруком (примірник ЦНБ — Кир. 692).

Марія. Ям раи. — Радивиловський А. Огородок Маріи Богородици... К. : Друкарня лаври, 1676. — Тит. арк., звор. (Запаско, Ісаєвич. — № 531.)

Подається за першодруком (примірник ЦНБ. — Кир. 692).

«Будь слава Маріи...» — Радивиловський А. Огородок Маріи Богородици... — К. : Друкарня лаври, 1676. — С. 1129 ненум. (Запаско, Ісаєвич. — № 531.)

Подається за першодруком (примірник ЦЦБ — Кир. 692).

О титлЂ книги «ВЂнца Христова» сія да будут прочтенна слова. — Радивиловський А. ВЂнець Христов... К. : Друкарня лаври, 1688. — Арк. 8 ненум., звор. (Запаско, Ісаєвич. — № 645.)

Подається за першодруком (примірник ЦНБ — Кир. 59).

Див. також:

Антоній Радивиловський. Хрестоматія давньої української літератури О.Білецького.

Попередня     Головна     Наступна