Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
РОЗДІЛ ДРУГИЙ
Про Сомкове полковництво й наказне гетьманство в Переяславлі; про роздвоєння, як і за Виговського, Малої Росії; про Хмельниченкове старання привести те роздвоєння до первісної єдності; про подвійний марнотний Хмельниченковий похід проти Сомка в Переяславль і про біду Україні від Хмельниченкового війська.
26 Див. приміт. 19.
27 На Переяславській старшинській раді.
28 Нестаток — непостійний, безумний.
29 Інакше Бережницький. З козаками були й татари. Перед цим, після ради в Корсуні, виправлено на лівий берег закличні універсали, на тій-таки раді прийнято рішення прихилити до себе три відпалі полки. Це була частина великої акції: на Чернігівський та Ніжинський полки пішов Чернецький, допомагали йому козаки Гуляницького й татари.
Року від створення світу 7169, а від утілення господнього 1661, після нещасливого воєнного чину, як вище писалося, під Чудновом для великоросіян та козаків скоро прибув із Білої Церкви до Переяславля Яким Сомко. А звідомившись напевне про зраду й перехід на польський бік свого сестринця Юрася Хмельниченка, а також про згубу під Чудновом переяславського полковника Цюцюри 26, відразу ж назвався переяславським полковником і від товариства того полку був на тому уряді потверджений. Не бажаючи також бути під командою сестринця свого Хмельниченка і слідувати неслушній його волі, був-бо людиною розумною та статечною, лишився він незмінно на боці царської величності зі своїм Переяславським полком. За це був до часу наречений наказним гетьманом 27 з надією й на ціле гетьманство, яке, мабуть, і не оминуло б його, коли б Фортуна не умкнула йому своєї милості. Відтак єдина матір наша Мала Росія, що була тоді пообабіч Дніпра, прийшла, через незгоду кривих розумом і марнославних синів своїх у повторний, як це було й за Виговського 1658 року, розлам і роздвоєння, адже сьогобічні, що від Переяславля, полки притрималися слушно з Сомком боку царської величності, а тогобічні, що від Чигрина, полки пішли за волею гетьмана свого Хмельниченка-нестатка 28, бажаючи бутипід Польською державою. Побачивши таке, на видиму згубу вітчизни, роздвоєння і знаміривши знову привести її до єдності та бути гетьманом (як і Богдан Хмельницький, батько його, був) на обидва малоросійські боки, Хмельниченко випровадив зараз після Різдва Господнього від Чигрина до Переяславля Березецького 29, Макуху та інших полковників із піхотними полками, наказавши їм здобути Переяславль і взяти до себе його дядька, переяславського полковника й наказного гетьмана Сомка. Ота піхота, прибувши до Переяславля, либонь, багато біля нього (аж до великого середопістя) крутилася й працювала, здобуваючи Сомка, однак, нічого там не досягши, відступила своїми полками назад — одні пішли за Дніпро до Чигрина, а інші, на свою біду, утрималися на цьому боці в Ірклієві та біля нього. Бо тільки відійшли вони від Переяславля, Сомко зараз звідомив про цей Хмельниченковий зачин князя Ромодановського, що лишався з новозібраним московським військом біля Путивля. Князь Ромодановський, одержавши таку звістку від Сомка з Переяславля, рушив налегці з кіннотою до дніпрового побережжя, де, несподівано приспівши, розгромив біля Ірклієва Хмельниченкове військо 30.
30 Тут неточності. Битва при Ірклієві відбулась у березні 1662 р., Ромодановський у цей час стояв у Сумах. Його просив допомогти Золотаренко, коли на Ніжин рушили Чернецький, Гуляницький і татари, але він не допоміг, а відійшов до Білгорода. Сомко воював сам, до нього пристали тільки недобитки російського війська, котрі повернулися з-під Чуднова. Ромодановський прийшов на Україну, під Ніжин, у квітні 1661 р. Сомко розбивав військо Ю. Хмельницького двічі: біля Терехтемирова й Стайок.
31 Березецького повісив Сомко.
32 Ю. Хмельницький уклав умову з ханом Мухамед-Гіреєм 17 вересня 1661 р. Він не дочекався польського війська.
33 Воздвиження припадає на 14 вересня (за ст. ст.). Ю. Хмельницький же вирушив на Лівобережжя 21 жовтня.
34 Хмельниченко повернувся на Правобережжя у січні, лишивши в Ірклієві залогу. Він дійшов був до Ніжина, а татарські загони розкинулися на ціле Лівобережжя.
Він здобув і спалив Іркліїв, піймав Березецького і звелів повісити його 31. Сам же зі своїм кінним військом довго там не барився і повернув до головного обозу. Бувши тим розгніваний, Хмельниченко вдався до польського короля й кримського хана. Він затяг хана з ордами до Чигрина 32, а від короля одержав певну невелику кількість польського війська. Тоді зібрав він свої тогобічні полки й рушив з ними до Переяславля здобувати в ньому свого дядька Сомка. Прибувши туди на Здвиження 33 й обклавши Переяславль, намагався він за кілька тижнів здобути місто, однак нічого не досяг, оскільки при Сомкові була значна частина доброго війська, яка, зібрана з цьогобічних полків, трималася його боку, Нічого тоді сподіваного не вчинивши під Переяславлем, Хмельниченко відступив від нього і чи не всю зиму 34 волочився з усіма козацькими, польськими й ординськими військами по цьогобічний Україні на крайнє її розорення, прагнучи прихилити до себе цьогобічні полки.
Того ж літа, після минулорічних хлібних неврожаїв, дорожнечі й голоду, поглянув господь на своїх малоросійських людей, зненеможених численними бідами й охлялих од хлібної нестачі. І повелів бути здоровому повітрю й плодоносній землі на задоволення народу, що лежав перед ним. Тим-то ниви зродили всіляке насіння і, винагороджуючи зрошену потом працю, дали своїм ратаям сторичні плоди.
