Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня (опис)    Головна     Наступна





Буквар Тимофія Вербицького 1627




/арк.182/

Начало стихїАм

словєньскаго ıазы

ка

[а б в ] г д є ж.

s з z . и ї к

л м н о п р с

т у ү ф х ωт

ц ч [ш щ ъ ы]

[ь] Ђ ю [є]

ıа ω [А о]

[ψ ξ Ж]

[θ v]

[v о ξ ψ ω А о]

[ω Ж ю є Ђ ь ы ъ]

[щ ш ч ц ωт х ф оу ү]

[т с]




/арк. 182 зв./

р п о н м л к ї

и з s ж є д

г в б а .

а є ї оу ц ы Ж ξ

б ж . к п ү ч ь А

ψ в s л р ф ш ъ

ω θ г з м с х

[щ ю z] v д и

т ωт ] ъ ю ıа

[θ]



/арк.183/

животоу . животы .

S sла. sлє. sли. sло.

sлоу. sлы. sлЂ.

З зиждитєль.

зиждитєлю . зиждитєлА.

И инъ . инА . ино . ини .

І іи̃ль . іи̃лю . іи̃лА . іи̃лє

К кртъ . крта . кртє .

кртль . кртлА . кр̃щєнъ .

Л любомдръ. любомдртвє.

людскъ . людска . людски .

М мдрть . мдрти . млрду .

мдръ . млтивъ . млтнА .

мт̃ръ. мч̃нкъ.



/арк. 183 зв./

Н нб̃о . нб̃съ. нб̃сєнъ .

на нб̃са . нш̃ъ . нн̃Ђ .

П прємдрть . прємдрти .

првднъ . прпдбнъ . пртъ .

прркъ . пррчъ . пррчскъ .

пртолъ. прно

Р ржтвъ . ржтва . ржтво .

ржтвү.

С ст̃ъ . ст̃а . ст̃ый .

сл̃нца . сл̃нцє . срдцъ . срдца .

срдчнъ . стрть . стртнъ .

стртна.

Т тртъ . трца . трчєскъ .

трчєска . трчнъ.



/арк.184/

ОУ оуч̃тль . оуч̃нкъ .

оучн̃ца .

Ф философъ . филіппъ .

філимонъ .

X х̃с . х̃а . х̃є . х̃ү . х̃въ .

х̃ва . х̃ви . х̃вү . х̃вы . х̃†.

Ωт ωтц̃ъ . ωтц̃а . ωтч̃ь .

ωтч̃скъ . ωтчтва.

Ц цр̃ъ . цр̃ємъ . цр̃въ .

цр̃ва . црка . цртвъ . црва .

цр̃квъ. цр̃ковєнъ .

Ч чть . чтъ . чта . чнъ .

чл̃чь . члчкъ . члчс̃ка .

чл̃къ. члчво.



/арк. 184зв./

А азъ єсмь всємоу мирү

свЂтъ.

Б бг̃ъ єсмь прєждє всЂхъ

вЂкъ.

В вижү всю танү члчкүю .

Г гл̃ю жє вамъ сн̃ωмъ

члчкимъ.

Д добро єсть вЂрүющиму

въ имА моє .

Є єсть гнЂвъ мой на грЂ

шники.

Ж жизнь єсмь всємү мирү .



/арк. 185/

S sло sаконо пр[єстүпникомъ .]

З зємлА подн[ожїє ногамъ]

моимъ .

І ижє єсть прєс[тлъ мои]

на нб̃сєх[ъ .]

И инаго нЂсть [бг̃а раzвЂ]

мєнє .

К како совЂщ[аша на мА]

sолъ совЂ[тъ .]

Л людїє мои з[аконопрєстү]

пнїи

М мыслииша [на мА zлаА]

за [бл̃гаА .]

N на кртЂ проп[Аша мА .]



/арк. 185 зв./

[О. оцта] и жєчи на поиш .

[П. правєд]наго сн̃а бж̃їА .

[Р . раздєл]иша ризы моА

[с]єбЂ .

[С. стүдно ] грЂх содЂвающє .

[Т. тєрновъ ] вЂнєцъ въzло

[жиш]а на мА .

[ОУ. оумы ] пилатъ роуцЂ

[рєчє, чс]тъ єсмь ωткровє

[правєд]наго сєго.

[Ф. фарисєи ] ижє воzопиша ,

[воzми в]озми распни єго .

[X. хотА ж]є сп̃сєнїА вашєго

[всА п р]єтєрпЂхъ .



/арк.186/

Ωт ωт нєправєдныхъ бєзза

конникъ.

Ц црки вамъ пописүА

свобождєнїє .

Ч чисты ва приводА сво

ємү оц̃ү.

Ш шатанїА бЂсовьскаго

свобождаА васъ .

Щ щєдрωтами своєго

чл̃колюбїА .



/арк. 186зв./

О ПРЄМҮДРОСТИ

в′кратцЂ собранаА пооучєнїа .

при, гла, г̃.

Бл̃жєнъ чл̃къ ижє обрЂтє

прємдрость , и смєртєнъ ижє

оувЂдЂ разүмъ. лоучшє

бо тоу күповати нєжєли

злата , и срєбра сокравища .

дражайши жє єсть камєнїа

мнωгоцЂннаго. нє проти

витсА єй ничтож лүкаво .

сира . гла. д̃ .

Прємдрость сн̃ы своА вознєсє ,

и застүпаєтъ ищущихъ



/арк. 187/

єА . любА й єА любитъ

жизнь . и оутрєнюющє к нєй

исполнАтсА житїа вєсєла .

сирах , гла, s̃ .

Чадо ωт юности своєи избєри

накаzанїє , и до сЂдины ω

брАщєши прємдрст. ıакожє

орАй и ıакожє сЂай при

стүпи к нєй , и пожди бл̃гих

плод єА . въ дЂланїи бо єА

мало потрүдишисА, и

ıасти бүдєши плоды єА .

сирах , глав, к̃а ,

Оуста прємүдраго похвалє



/арк. 187 зв./

на бываютъ в цр̃кви , и сло

вєса єго раzмышлєна бүдүт

въ срдци.

къ родитєлємъ.

єфє, за, сл̃в.

Ωтцы нє раздажайтє чАд

своихъ , но воспитайтє их

в наказанїи и оучєнїи гн̃и .

при, гла, г̃і.

Ижє щадитъ жєзлъ свой

нєнавидит сн̃а своєго . любА

жє , прилЂжно накаzүєтъ .

при, гла, к̃г .

Нє ωтрЂй младєнца наказ[о]



/арк. 188/

вати . ащє бо жєзломъ би

єши єго , не оумрєтъ . ты

жє оубо бїАй єго жєзломъ ,

дш̃ү жє єго ωт смєрти изба

виши.

сирах , гла, л̃ .

ЛюбАй сн̃а своєго оучастит

ємү раны дав[......]

тсА напослЂдокъ свой

кажай сн̃а своєго , наслади

тсА послЂди ω нємъ , и

посрєдЂ знаємыхъ о нєм

похвалитсА .



/арк. 188зв./

Число цр̃ковноє.

а̃ в̃ г̃ д̃ є̃ s̃ з̃ и̃ θ̃ і̃

аі̃ ві̃ гі̃ ді̃ єі̃ sі̃ зі̃ иі̃

θі̃ к̃ л̃ м̃ н̃ ξ̃ о̃ п̃ ч̃

р̃ с̃ т̃ у̃ ф х̃ ψ̃ ωт ц̃

≠а

Блгдтїю всєсилнаго бг̃а . во

просвЂщєнїє разүма, во

зрастү младєнчєскомү на

родү рωсійскагω сіА напє

чатасА въ градЂ КієвЂ

в′ дрүкарни тімоθєа а в .

ЛЂт ωт ржтва Хв̃а ,

≠ах̃кз .







[Кінець]










Попередня (опис)    Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.