Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна





Авґустин ВОЛОШИН

ПРИЧИНИ УПАДКА НАРОДА НАШЕГО


О казарском вопросі широко розписалися всі новинки не лиш в Угорщині, но і за границею. Всі-всі описують незавидну долю нашу і глядают причини, прочто є так несчастним русин і прочто знає із роботи русина обогатіти жид-казар?

Єдин то каже, что русин прото упав так глубоко умственно і матеріально, ібо не подана єму соотвітна просвіта; другий обвиняє інтеліґенцію руського народа, котра зовсім залишила народ і не трудится о том, чтоби по пути цивілізації вести простаков; опять третій в конці-концов всю вину полагає на ошибочну адміністрацію, на нетерпимость світских настоятелей, котрі, желаючи задавити самосознаніє у народа, ворожо относилися к всяким народопросвітительним стремленіям, і вслідствіє того отдалилася і здеморалізовалася руська інтеліґенція, котра значеніє патріотизма ошибочно стала іскати в том, чтоби залишити або преслідовати все, что руськоє.

Суть і такі, котрі в історичних причинах находят толкованіє судьби руського народа. Так і д-р Оттокар Прогаска, єпископ сейкешфегерварський, славний бесідник угорський каже: "Положеніє обох (т. е. русина і жида) єсть слідствієм історії. Русин мирно жіє на своїх долинах од часов Вел. Константина. В худобности, чесности. Єго не киват татар, тай і турок дав ‘му покой. Лиш труба Раковція збудила ‘го з вікового спокоя... Казар же подрос в ненависти, в гнеті, в презрінії. Попирав, бив єго каждий... І что сталося силою слабого? Брехня, подлость, чаловство, ненависть, хитрость, котрі то свойства розвилися в нем под гнетом і сталися сильним оружієм. Має он (т. жид) мораль, но лиш к своєму совірнику. Слав’янська апатія не дала подрости русинови. Остався слабим дітваком. Потом ровноправность напустила казара на русина, голодний волк напав на слабого глупого барана, і сильнійшій поїсть слабого. Єдного подкріпила історія, од другого же взяла одежу і оружія".

Ми так думаєме, что ошибочно поступає той, которий в єдному або другому обстоятельстві глядає причину лиха. Єдна хиба не могла би була причинити такий страшний упадок, в яком находится наш руський народ. Туй не одну, но много причин нужно виглядати, і потом подати соотвітні ліки. Провинили туй казари, ібо лихвою, паленкою і безсовісними маніпуляціями погубили русина матеріально, морально і тілесно; провинила адміністрація, провинила руська інтеліґенція і провинив сам руський народ.

К сему мнінію поведе логіка і із толкованія єпископа Прогаски. Русин не був би "глупим бараном", єсли би власти і єго інтеліґенція подавали єму корм культури і воздержовали народ от п’янствованія; і казар-волк не мог би нападати на русина, єсли би не подали єму на то свободу ошибочні ліберальні закони і несовісні чиновники, єсли би була вдасть скорше узнала свої соціальні должности на нашей бідной Верховині.

Ми не сміли основати руські читальні і товариства, іздавати руські учебники і новинки, ібо всягди найшовся поєдин загорілий патріот, журат або надзиратель, котрий легкомисленно осудив такоє предпріятіє, а ревнителя такого народопросвітительного діла назвав панславом. І наша інтеліґенція скорше повиновалася таким близоруким, против-культурним панчукам, як природному закону любви к своїм і должности ширення світа науки, культури.

Но провинили ми і тим, что стали писати народу таким твердим язиком, який лиш тоти порозуміли, котрі переучилися грамматику Раковського або Сабова.

І мадярський простий народ тогда став подниматися культурно і економічно, коли в літературі началося народноє стремленіє, коли Петефі, Арань, Томпа стали по-народному писати і оставили подражаніє чужих класиков.

І у нас дуже влюбилися були в класичность Пушкіна і Достоєвського і пр. і подражанієм класичних форм довели до того, что не було пак для кого писати.

Народ наш має много цінних способностей, література народних пісней, казок і пословиць проявляє велику плодотворность народной душі; в Америкі годен наш русин заробити богато грошей, орґанізує приходи, товариства, будує церкви, школи, імится к торговлі, воспитує собі інтеліґенцію, словом указуєся дуже добрим предметом для культурного розвитку.

Не єсть наш народ "глупим бараном", но єсть жертвою несчасних обстоятельств і, єсли отдалятся от него ті обстоятельства, сейчас поднесеся сам своєю силою і не буде ся бояти од волка.






ПРИЧИНИ УПАДКА НАРОДА НАШЕГО. Вперше надруковано в газ. "Наука". — Ужгород (Унгвар), 1911, фебруара 22 (9). — № 8. — С. 1.

Подається за першодруком

Петефі Шандор (1823—1849) — видатний угорський поет.

Арань Янош (1817—1882) — поет, класик угорської літератури.

Томпа Михай (1817—1869) — угорський поет, близький до Петефі і Араня.








Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.