Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи  


Попередня     Головна     Наступна





Авґустин ВОЛОШИН

З ПЕРШИМ ЧИСЛОМ УКРАЇНСЬКОГО ЩОДЕННИКА


Сердечно вітаю всіх читачів, особливо тих, що своїми лептами і своєю працею причинилися до здійснення давнього бажання: мати свій независимий, нашим національним справам відданий щоденник.

Наш народ вже 100 літ тому назад змагався вставити в ряди оборони своїх культурних та господарських інтересів і періодичну пресу. Обставини тоді не були сприятливі, політичне підданство та економічна слабість наша були дуже важливими перешкодами на дорозі вироблення своєї преси. Не жилося краще і нашим браттям в Галичині або словакам та сербам в б. Мадярщині, а все-таки вони скорше добилися до своєї національної преси, до своїх щоденників, а то тому, бо народна свідомість скоро вивела їх на правильну дорогу вживання в пресі народного слова.

У нас також проявилося стремління замінити тяжку церковно-слов’янську (староболгарську) мову — народною, як то доказує література XVI—XVIII ст., але під впливом западу намість церковно-слов’янської мови наша інтеліґенція перебрала латинську, а потім в другій половині XIX ст. кинулася в обійми "готової у нас" великоруської мови, яку царська політика хотіла штучно витворити з великоруської, мало- і білоруської, як то представляє граматика Ломоносова.

Тому і наші перші часописи, як "Церковная Ґазета", "Церковний Вістник", "Світ" і т. д., змагалися писати "політературному", цебто по словам самого "Світа" "вибрати слова изреченія, слова из словарень" русских. То й було причиною скорого упадку всіх перших часописів. "Церк. Ґазета" жила лиш два роки, "Церк. Вістник" впав уже при кінці першого року (1858), "Світ" видавало "О-во Св. Василія вел."), але все доплачувало на нього. В першім році (1867) мав іще 400 передплатників, вже кінцем того року впало число передплатників на половину, бо "писав по литературному", як то і примітив один читач у 1 числі "Світа" р. 1868.

Лиш кінцем XIX ст. дійшло "О-во Св. Вас. Вел." до того, що часопис для народу має бути писаний по-народному, і от той часопис, тоді "Наука", потім (по перевороті) "Свобода" вже дожив 40 рік існування і нині під назвою "Нова Свобода" стався першим народним щоденником нашим. "Наука" і "Свобода" постоянно зближалися до народної мови, і тому їм треба приписати те, що не заложили їх ні політичні обставини, ні конкуренція субвенційонованих безплатних "русских" часописів.

Історія новинарства нашого і по перевороті доказала, що із своєї власної сили існувати може лиш народовецький часопис. Так зв. "русскіє" часописи виходять лиш з ласки своїх патріотів, заграничних або партійних, та субвенцій, передплата у них не криє ані поштових видатків. Натомість перший щоденник, що писав по-народному (ще етимолоґічно) "Русин" вже в першім році здобув 450 передплатників, але то ще не вистачало до самостійного існування часопису, а режим пок. краєвого президента Розсипала, бувши проти народовецького напряму, застановив державну підпору (яка була потрібна лиш на 2—3 роки), і тому часопис перестав виходити (р. 1924). Тепер влада субвенціонує "Русскій Народний Голос", редагований російськими емігрантами по-російськи.

Наш щоденник не зродився з рахунків якоїсь політичної партії або чужої політичної ідеї, не опирається на субвенції, але виплекали його груди матері народної ідеї, тому і буде служити лиш народним інтересам, буде орґаном найвищої народної установи, першої руської (української) Центр. нар. ради.

Вірно до наших традицій "Нова Свобода" буде писати в дусі християнського світогляду, що стоїть на засадах правдивої цивілізації та демократії й як така не може підпирати жодних екстремів правих або лівих. Буде руководитися засадами правдивої свободи, вибудованої на основі взаємної справедливості супроти інших народностей краю. "Нова Свобода" буде стояти над партіями, не викликаючи непотрібних спорів, буде стреміти до витворення загальної національної політичної співпраці (програми), цебто об’єднати всі моральні сили народу для забезпечення людських умовин життя нашому народові, якого раніш часто окривджували, обманювали та нищили сильніші політичні та господарські соперники.

Судьбу свою політичну вирішав наш народ р. 1918—1919, коли добровільно прилучився до нової демократичної Чсл. республіки. Історія цих 20 років доказала, що наше народне життя з чехословаками знайшло тут умовини вільного розвивання нашої культури, тому і "Нова Свобода" буде стояти на основі єдності й цілості нашої держави та захоронення її демократичного республіканського ладу.

При тім одверто будемо указувати і на хиби та недостатки політики, на національні кривди наші і будемо змагатися, щоб особливо нинішня нам рішучо противна шкільна політика була змінена на політику щирої співпраці всіх культурних чинників.

В господарській політиці "Нова Свобода" буде придержуватися до засад права, правди й справедливості. В минулому зроблено нам много кривд, використовували наш народ лиш для найчорнішої праці, приводили його до біди й голоду. В автономній П. Русі наш народ має бути паном своєї землі, а не рабом та погноєм чужих.

Будемо требовати сповнення всього того, що нашому народові по мировому договору й по законам належиться.

Віримо, що наш часопис станеться відголоском бажань найширших кругів народу, буде орґаном народної думки і народної совісті.

Сила його залежить від самих нас, чим більше нас буде, що поставимся за "Нову Свободу", тим важнішим стане й голос її перед іншими народами та чинниками краю й держави.









З ПЕРШИМ ЧИСЛОМ УКРАЇНСЬКОГО ЩОДЕННИКА. Надруковано в газеті "Нова Свобода". — 1838. — 15 червня. — Річник І (XXXIX). — Ч. 1.

Подається за першодруком.

"Нова Свобода" — "український незалежний щоденник", згодом "орґан Українського національного об’єднання", що виходили з 15 червня 1938 р. до 15 березня 1939 р. Є продовженням газет "Наука" (1897— 1921) і "Свобода" (1921 — 1938). Редакторами "Нової Свободи" були Василь Гренджа-Донський і Свирид Довгаль. Газета була офіційним орґаном уряду Карпатської України.

"Церковна газета" — виходила російською мовою в Будапешті у 1856—1858 рр. Орґан Общества св. Стефана. Редактор Іван Раковський. Мала проугорське спрямування.

"Церковний вЂстник" — видавав І. Раковський в Будапешті у 1858 р. Вийшло 10 чисел.

"СвЂт" — щотижнева газета "москвофільського" спрямування. Орґан Общества св. Василія Великого. Виходила в Ужгороді у 1867—1871 рр. Редактори — Юрій Ігнатко і Кирило Сабов.

"Русин" — газета, що виходила в Ужгороді народною мовою у 1923—1924 рр. Редакторами її були чеський філолог і журналіст Франтішек Тихий і поет Василь Ґренджа-Донський.

Розсипал Антонін — віце-губернатор (земський президент) Закарпаття у 20—30-х рр. Дотримувався русофільської орієнтації.

"Русскій Народный Голос" — щотижнева "москвофільська" газета, що виходила російською мовою в Ужгороді (1934—1938) за ред. Є. Л. Недзельського.









Попередня     Головна     Наступна


Етимологія та історія української мови:

Датчанин:   В основі української назви датчани лежить долучення староукраїнської книжності до європейського контексту, до грецькомовної і латинськомовної науки. Саме із західних джерел прийшла -т- основи. І коли наші сучасники вживають назв датський, датчанин, то, навіть не здогадуючись, ступають по слідах, прокладених півтисячоліття тому предками, які перебували у великій європейській культурній спільноті. . . . )



 


Якщо помітили помилку набору на цiй сторiнцi, видiлiть ціле слово мишкою та натисніть Ctrl+Enter.

Iзборник. Історія України IX-XVIII ст.