Уклінно просимо заповнити Опитування про фемінативи
Авґустин ВОЛОШИН
ХТО ВИНЕН?
Наші новинки много пишуть про потребу об’єднання всіх наших сил, що більше — про порозуміння між двома культурними напрямками.
"Пряшевская Русь", тота найновіша ґазета наших русофілів, в числі 24.IX. 1938, прямо осуджує "печальний факт", що "наши политики... до сих пор не порозумілись, но єдинокаждий шел безразсудно своим путем в трех направленіях". І на кінці кличе славу "русскому блокові".
Це важне питання вимагає глибшої аналізи та пояснення.
Ми, українці, між собою вже на початку нинішньої кризи вповні порозумілись, об’єдинивши всіх під прапором Першої Української Нар. Ради.
Тепер вже в загальнонаціональних справах не виступає ні одна українська політична партія окремо, але руководиться вказівками найвищого ініціативного орґану, то є Нар. Ради.
А Нар. Рада і супроти наших русофілів поводиться від початку бажанням щирого порозуміння, бо ми і в тих наших браттях видимо синів одної матері, одного народу, лише ще несвідомих свого правдивого національного характеру.
Вели ми переговори з президією русофільської Нар. Ради вже тоді, коли приготовлялись законопроекти першої етапи автономії, приняли пунктацію засадних максимальних домагань і начали переговори і в перших початках нинішньої кризи. Ми поставили ясно наші домагання, а наше становисько було щире: не майоризувати один другого, але поділити між собою по-братськи завдання.
Ми жадали навперед забезпечення можливості братської співпраці тим, щоб ні одна сторона, здобувши більшість в соймі, не йшла з противниками народу [...].
Але і без примусу цього погляду вже сама політична ясність диктувала нам порозумітися з русофілами, бажаючи забезпечення контролі для себе. Не відносилося таке домагання до осібної сторони, але лиш засадно до того, щоб була забезпечена для нас достойна участь в поділі праці [...].
І витворили свій "русский блок". Але наскільки є він "русский", то зрадили нас головним своїм постулатом, то є домаганням плебісцити для нашого краю, котрий міг би розірвати нас на части, відповідно аґітаціям і грошевим засягам наших сусідів з півдня і з півночі.
Українська Нар. Рада є того погляду, що народ наш мав нагоди в р. 1918 і 1919 через Нар. Р. висказати свою волю тут і в Америці. Тепер вже стоїмо перед важнішим питанням здійснення нашої політичної свободи, осягнутої плебісцитом в р. 1918—19. А здійснення може статися лиш одним способом: переданням ведення управи краю до рук синів нашого народу. А ми приготовили б і вибори до сойму і зорґанізували б оборону наших границь.
І тут зачали ми поступати також вповні лояльно до наших русофілів. Але вони оп’ять висунули лиш одну особисту справу без засадничого постулату. Они зажадали віддалення віце-губернатора д-ра Мезника, а то до 48 годин, а на місце його назначення їхнього чоловіка, який попровадив би вибори до сойму, як проводили учебниковий плебісцит.
А коли ми піднесли наше засадниче становище, що всі ведучі уряди мають перейти до рук наших людей, русофіли розширили домагання на передання Шк. Реферату оп’ять лиш своїй людині.
Пан губернатор на день 22 вересня скликав наради, і ми знову зажадали засадничого порозуміння щодо поділу праці, але русофіли знову викрутилися від того і пішли без нас до Праги, бо ми не могли брати участі в такій акції, яка апріорі є направлена проти нас.
З того ясно, хто тут винен. Ясно, що русофіли не відносяться щиро до нас і прямо примушують нас вести політику без них.
ХТО ВИНЕН? Вперше надруковано в газ. "Нова Свобода", ч. 82 від 27 вересня 1938 р. — з двома цензурними пропусками.
Подається за першодруком.
Перша Українська Народна Рада — Руська народна Рада в Ужгороді була створена на початку листопада 1918 р. її очолив др. Симеон Сабов (1863—1929), мав проугорську орієнтацію. Ця рада разом з іншими закарпатськими народними радами створила в Ужгороді Центральну руську народну раду, яка 8 травня 1919 р. прийняла рішення про приєднання Закарпаття до Чехословацької республіки. Цього ж року Рада розкололася на дві фракції — українську і русофільську. Лідером русофільської ради став Антоній Бескид, який став пізніше губернатором.
"Українська" і "Русская" Народні ради продовжували існувати, але активної участі у політичному житті не брали. У 1936 р. вони спільно виробили "Проект Закона Центральної Руської Народної Ради про Конституцію автономної Підкарпатської Русі", надрукований 1937 р. українською і російською мовами. 10 листопада 1938 р. Перша Українська ЦНР звернулася з "Маніфестом" до "українського народу Підкарпаття".
