Попередня     Головна     Наступна           Примітки

VI. ФЕОДАЛЬНІ З’ЇЗДИ

Ми вже говорили, що хоч князі не були обмежені «будь-якими установами, але повсякденна їх діяльність контролювалась і спрямовувалась верхівкою класу феодалів — дружиною і боярством, що оточували князя. Але в деяких випадках, коли треба було розв’язувати питання надзвичайної політичної ваги і притому питання, які так чи інакше порушували інтереси не тільки феодалів даної землі-князівства, а й феодалів усієї землі, скликались феодальні з’їзди.

Питання про феодальні з’їзди було предметом уваги і в домарксистській історіографії. Заперечуючи існування феодальних відносин у Київській Русі, попередні історики звичайно називали їх не феодальними з’їздами, а з’їздами князівськими. Як загальне правило, розглядаючи територіальну структуру Київської Русі як союз князів, попередні історики вважали з’їзди союзним органом. Тут як найбільш прямолінійна виділяється думка Сергеєвича. Уявляючи Київську Русь союзом суверенних держав, Сергеєвич вважав з’їзди «зборами незалежних царів». Щодо часу виникнення князівських з’їздів, то тут у попередній історіографії не було розбіжностей: князівські з’їзди вважали особливістю політичного устрою Київської Русі в середині XI ст. (тобто після смерті кн. Ярослава). Називаючи з’їздами наради, в яких брали участь тільки князі, в попередній історіографії не звертали уваги на з’їзди боярства і називали їх звичайно вічовими зборами.

Що з’їзди були феодальними з’їздами, що на цих нарадах були присутні не тільки князі, а й боярство і дружина, що основною спрямовуючою силою були феодальні групи — це легко підтверджується літописними даними. Розповідаючи про з’їзд в Уветичах, літописець відзначає: «И сташа вся братья на коних; и ста Святополк c своєю дружиною, a Давыд и Олег c своєю разно, кроме собе» ⁵⁹.

Говорячи про Долобський з’їзд, літописець вказує, що питання про похід на половців розв’язували не стільки князі, скільки дружина. Ми свого часу віддали багато уваги аналізові цієї літописної звістки. Відзначимо ще раз обстановку цього з’їзду: «Бог вложи в сердце князем рускым, Святополку и Володимеру и снястася думати на Долобьске и седе Святополк c своєю дружиною, а Володимер c своєю в единомь шатре».

Князівська дружина брала активну участь не тільки при обміркуванні питань, а й у виконанні різних постанов. Наприклад, після того, як була ухвалена постанова в справі кн. Давида, князі «послаша к Давыдови мужи свои, Святополк Путяту, Володимер Орогостя и Ратибора, Давыд и Олег Торчина; посланий же придоша к Давыдови и рекоша ему: «Се ти молвять братья: не хощем ти дати стола Володимерьского, зане уверг еси ножь в ны, егоже не было в Русьской земли».

Але, нарешті, ми маємо з’їзди, де беруть участь не тільки князі, а і їх представники. Безперечно, що так звану Правду Ярославичів обмірковували на такому з’їзді: «Правда оуставлена Роуськой земли, егда ся съвокупил Изяслав, Всеволод, Святослав, Коснячко, Перенег, Микыфор Кыянин, Чюдин, Микоула». Були навіть з’їзди, де під головуванням великого князя радились не князі, а їх представники. Так, стаття «о резах» ухвалена на такому з’їзді. «По Святополце созва дружину свою на Берестовем: Ратибора, тисячьского Киевского, Прокопия, тысячьского Белогородского, Станисдава, тысячьского Переяславского, Нажира, Мирослава, Иванка Чюдиновича, Олгова мужа и уставили и до третияго резу, аже емлеть куны в рез в треть»...

Феодальні з’їзди мали часто «загальноземський» характер: в з’їзді брали участь усі князі чи основна маса їх. Найяскравішим прикладом таких з’їздів були з’їзди в Любечі і в Уветичах. Але були з’їзди, які скликала та чи інша феодальна група. Досить відзначити скликання двох з’їздів Ростиславичами і Ольговичами в 1187 р.

В міру того, як слабшали зв’язки між окремими руськими землями, загальних, всеруських з’їздів, на зразок Любецького і Уветицького, ми вже не спостерігаємо. Поступово починають скликати феодальні з’їзди або окремих груп (кілька князівств) або з’їзди однієї землі-князівства.

Найтиповішими феодальними з’їздами були з’їзди в Ростовсько-Суздальській землі під час боротьби Владимира з Ростовом у 1158 і 1175 рр.

«Том же лете сдумавши Ростовци и Суждальци и Володимирци вси, пояша Андрея сына Дюргева старейшаго и посадиша и на отни столе, Ростове, и Суждали, и Володимири: зане бе прелюбим всим за премногую его добродетель» ⁶⁰. «Уведавше же смерть княжю Ростовци и Суждалци, Переяславци, и вся дружина, от мала и до велика, и съехашася к Володимерю и реша: «се ся уже тако створило, князь наш убьен, а детей у него нетуть; сынок его мал в Новегороде, а братья его в Руси; по кого хочем послати в своих князех?» ⁶¹

Подібно до того, як були з’їзди, що об’єднували феодальні групи кількох земель, так само були з’їзди представників різних феодальних груп землі-князівства. Прикладом такого з’їзду е з’їзд владимирців і переяславців, що був спрямований проти Ярополка і обрав князями Михалка і Всеволода ⁶².

Які питання розв’язували на феодальних з’їздах? Якоїсь строго окресленої компетенції з’їздів встановити не можна. Вони збирались для розв’язання найважливіших питань, що мали загальне значення для всієї землі чи для кількох князівств. Феодальні з’їзди землі-князівства збирались для розв’язання найважливіших питань даного князівства, коли керівна феодальна група головного міста намагалась знайти підтримку в інших іногородніх феодальних груп. Тут серед цих питань треба вказати на питання про розподіл столів, про обрання і вигнання князів, питання про екзекуції князів, що порушили договори, про укладання союзів, про оголошення війни й миру, про видання нових і зміну старих законів тощо. В усякому разі, компетенція з’їздів не обмежувалась будь-якими встановленими нормами.

Як взагалі всі феодальні з’їзди, так і з’їзди Київської Русі скликались тоді, коли в них була потреба. Отже ніякої періодичності в скликанні їх не було. Скликати з’їзди міг усякий, хто хотів притягти увагу до даного питання, хто мав достатню силу і вплив.

Загальноземські з’їзди скликали великі князі, бо тільки вони одні могли організувати такі з’їзди. Але могли скликати їх і проводирі різних феодальних груп.

Значення ухвалених з’їздом постанов, як і на Заході, визначалось фактичною підтримкою постанов з’їзду його учасниками. Князь міг кінець кінцем і відмовитись від ухваленої постанови. Отже феодальний з’їзд не мав справжньої влади союзного органу. Літопис подає ряд випадків відмовлень від ухвалених постанов. Класичний випадок такого відмовлення літопис (Іпатіївський) наводить під 1187 р., коли з ініціативи кн. Святослава був зроблений похід проти половців. «И тако совокупившеся вси князи Руские пойдоша по Днепру, нелзе бо бяшеть инде ити, бе бо снег велик. И доидоша до Снепорода и ту изъимаша сторожы Половецкые, и поведаша вежи и стада Половецкая у Голубого леса. Ярославу же не любо бысть дале пойти, и поча молвити брату Святославу: «не могу ити дале от Днепра, земля моя далече, а дружина моя изнемоглася»... Рюрик же посла ко Ярославу, и рече ему: «брате! тобе было не лепо измясти нами... И бысть межи ими распря. Рюрик же много понуживая их, и не може их повести. Святослав же хоте ити c Рюриком, но не оста брата Ярослава. И возвратишася восвояси».

Не встановились, звичайно, ніякі тверді норми і щодо порядку засідань з’їзду, порядку виконання постанов та ін.⁵⁸*

Попередня     Головна     Наступна           Примітки